Соцмережі
22 Жовтня 2020
357

Алекс Ліссітса: Україна на дієті

Чому дорожчає цукор в Україні?

З таким питанням до мене звертаються не лише представники ЗМІ, а й учасники ринку. Питання не тривіальне. Ми, українці, звикли, що цукор дорожчає, коли стартує сезон консервування.  Окрім цього, класично в Україні ціна на цукор зростала перед Новим роком, перед Великоднем, а також у травні-червні, коли цукру на балансі майже не було.

Цьогоріч усе змінилося — цукор починає дорожчати восени, у розпал збирання цукрового буряку.  Станом на 21 жовтня, в Україні, за інформацією Національної асоціації цукровиробників «Укрцукор», роботу розпочали 28 заводів, уже вироблено 280 тис. т цукру з 2,4 млн т цукрового буряку.  Пам’ятаємо, що, зазвичай, Україна споживала та виробляла цукру плюс/мінус 2 млн т.

У зв’язку з тим, що і споживання цукру в Україні зменшилося, і зменшилася кількість людей, які проживають у країні, цього року очікується споживання цукру на рівні 1,3 млн т.

Виникає логічне питання: вітчизняні цукровиробники зможуть задовольнити потреби українського ринку? Адже ціни на світовому ринку також зростають у результаті неврожаю у Франції та Німеччині. Є проблеми з урожаєм і у інших європейських країнах.  Тож, відкритим лишається питання, чи буде Україна цього року завозити цукор-сирець?

Питань багато. І відповіді на них лежать не у простій площині, бо вони 20-25 річної давнини. І, по суті, лежать вони у площині нашої аграрної політики.  Якщо подивитися на регулювання, які мали місце на ринку цукру останні 25 років, то вони не є ринковими, вони не є орієнтованими на переобладнання виробництва, вони орієнтовані на збереження статус-кво ситуації, фактичне запровадження мінімальних цін, контролю за цінами, запровадження квот на виробництво цукру.  Тобто на український ринок цукру так і не змогли зайти сучасні модернові виробники.

Плюс, ми пам’ятаємо, як після Помаранчевої революції лунали серйозні заклики «скинути цукрових баронів», адже вони, за словами деяких політиків (не будемо вказувати прізвища), були антигероями.
Зараз ми опинилися у ситуації, коли нам не вистачає цукру, сировини, до цього всього додалися зміни клімату. Україна, країна, яка історично є великим виробником цукру, скоріш за все, стане його імпортером.

Чому так трапилося?

1) Неправильна аграрна політика України останні 30 років!
2) Неправильна аграрна політика України останні 30 років!
3) Неправильна аграрна політика України останні 30 років!

Що можна зробити?

1) Терміново переводити виробництво цукру на Західну Україну, де дозволяють погодно-кліматичні умови. Для цього потрібно запустити програму стимулювання з державними дотаціями 50% на CAPEX.

2) Запустити державну програму відновлення зрошення, адже цукровий буряк у південних регіонах, на Полтавщині, Кіровоградщині, тощо, найближчі 10 років точно не зможемо вирощувати через зміни клімату без зрошування.

3) Стимулювати виробників цукрового буряку більше виробляти. Відповідно треба думати, яким чином стимулювати їх — логістика, відшкодування закупівлі вітчизняної техніки, тощо. Терміново необхідна відповідна програма.

4) Стимулювати ринок споживання натурального цукру. Тут загалом треба визначитися, чи хочемо ми цього, чи ні. Якщо не хочемо, то треба думати, які заводи побудувати для виробництва цукрозамінників. І чи мають вони бути натуральними, чи штучними. Чи готовий споживач до цього? Чи готові відомства та наша недолуга НААН проаналізувати цей ринок?

Питань більше ніж відповідей. Ми готові говорити про проблеми, а от, чи зроблять політики відповідні кроки, думаю, ні! Впевнений, що ви також з цим погодитесь.

Тому цукор буде дорожчати і надалі в Україні. Хто хоче, закуповує зараз, хто ні — буде платити більше.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

 

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram