8 цікавих фактів про азійську країну з постнафтовою економікою
Бахрейн часто називають “роз’єднаним арабським еміратом”. Країна 2002 року перетворилася з емірату на королівство з конституційною монархією, та перша в Арабській затоці взяла курс на постнафтову економіку з упором на банківський та туристичний бізнес.
Донедавна 90% мандрівників тут становили жителі сусідньої Саудівської Аравії, які приїжджають відпочивати від усіляких релігійних обмежень. Сьогодні ж у Бахрейні можна зустріти туристів із найрізноманітніших куточків світу, але, на відміну від популярніших сусідів, країні вдається зберігати баланс між глобалізмом і національною ідентичністю. Тут досі залишилися археологічні зони, не обгороджені кордонами та не атаковані галасливими туристичними групами, а продавці в місцевих крамницях іноді подарують навздогін більше, ніж ви купите. Можливо, вся справа в особливій атмосфері, притаманній острівним державам. Так чи інакше, в Бахрейні є чому здивуватися.
1. Бахрейн — одна з наймініатюрніших країн Азії
Країна складається з 83 островів, але за площею (766 км²) посідає в Азії третє місце з кінця — менше лише Мальдіви та Сінгапур. Єдиний міжнародний аеропорт розташований не у столиці, а на північному заході країни, на другому за величиною острові Мухарак. Оскільки всі населені острови з’єднані між собою автомобільними дорогами, шлях практично в будь-яку точку країни не займе і години.
2. “Бахрейн” перекладається як “два моря”, але море тут одне
Назва “Бахрейн” кілька разів згадується в Корані. Тож, історики досі не можуть дійти єдиної думки, про які моря йдеться. Можливо, це Арабська затока та Аравійське море — адже у VII ст. Бахрейном називали всю територію Східної Аравії від Іраку до Оману. Але найпопулярніша версія говорить, що йдеться про солону і прісну воду: безліч підземних джерел на території Бахрейну виходять прямо на дно затоки. Ця гідрологічна особливість багато в чому визначила успіх місцевого перлинного промислу — за старих часів рибалки могли поповнювати запаси прісної води, не виходячи на берег.
Зараз робити такі трюки не рекомендують з міркувань безпеки, а от щодо пляжного відпочинку обмежень немає: пляжів у країні багато, і навіть ті з них, які знаходяться в межах міста, можуть похвалитися напрочуд чистою, прозорою водою і дрібним білим піском.
Селитися в дорогому пляжному готелі зовсім не обов’язково: є в Бахрейні й громадські пляжі. Якогось спеціального дрес-коду на них немає, але жінкам все ж таки варто відмовитися від зовсім вже відвертих бікіні (для власного комфорту). Взагалі, щодо одягу в Бахрейні все дуже демократично: жінки, зокрема місцеві, носять, що хочуть — від довгих суконь із хусткою до світських жакетів і коротких спідниць. Жінки із закритими обличчями теж зустрічаються, але здебільшого це туристки із Саудівської Аравії.
Є в Бахрейні й свій Баунті — безлюдний рифовий острів Джарада, який під час припливів йде під воду. Вода тут зовсім карибського, люмінісцентно-бірюзового кольору, під час припливу можна не лише плавати, а й гуляти довгими піщаними обмілинами. У вихідні довкола біліють яхти, тут збирається весь “високий світ” країни.
3. У Бахрейні досі ловлять дикі перли
У прибережних водах перли видобували ще з часів Дільмунського королівства, і тисячоліттями вважалося, що особливу якість їм надавало поєднання морської та прісної води. Але якщо в усьому світі перли вирощують на спеціальних фермах, то в Бахрейні досі по-старому ловлять дикі. Лов перлів для місцевих жителів давно перетворився на національний спорт — будь-хто може придбати ліцензію і пірнати скільки завгодно.
У Бахрейні перлинних устриць їдять. Перлів у прибережних водах дійсно багато, але щоб щось знайти, потрібно виловити не один десяток, і найчастіше трапляються перлини розміром із великий бісер.
Ловлі перлів присвячений 3,5-кілометровий Перлинний шлях, розташований у місті Мухарак і внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Колишня столиця Бахрейну була центром перлинного промислу з II тисячоліття до н.е. до початку XX ст. У 1877 році перли становили три чверті всього експорту країни. На Перловому шляху збереглося кілька визначних пам’яток — португальський форт XVII ст. Калат-Бу-Махір, резиденції найбільших торговців перлами XIX-початку XX ст., будівлі, де за старих часів розміщувалися перлинні лавки.
4. У Манамі знаходяться одна з найбільших і одна з найстаріших мечетей у світі
Головна мечеть Бахрейну Аль-Фатіх знаходиться в районі Джафер, по сусідству з королівським палацом. Величезний молитовний зал, вистелений білим ірландським килимом, блискучий австрійський кришталь, елегантне французьке видувне скло і начищений до блиску італійський мармур створюють відчуття, ніби цю грандіозну споруду збудували вчора, хоча з того часу минуло 35 років. “Аль-Фатіх” у перекладі з арабської — завойовник; так називали Шейха Ахмеда Бін Мухаммада Бін Халіфа, який звільнив Бахрейн з-під перського гніту, і мечеть, на будівництво якої пішло $20 млн, було зведено на честь 200-річчя цієї події.
Аль-Фатіх вважається однією з найбільших мечетей у світі — одночасно вона здатна вмістити 7 тис. людей. Тут одна загальна зала для чоловіків і жінок, яку перед молитвою ділять на дві зони. При тому, що це головна мечеть країни, VIP-зони тут не передбачено — місце ближче до імаму посяде той, хто прийде раніше, навіть якщо з’явиться сам король.
Мечеть відкрита для туристів. Чоловікам потрібен одяг, що закриває плечі та коліна, жінкам при вході дадуть абайю та хустку. Якщо не хочеться одягатися з голови до ніг у чорне, можна вибрати одяг приємних сіро-бежевих тонів.
Натомість у найстаршу мечеть Бахрейну Аль-Хаміс в однойменному районі столиці можна зазирнути без жодних формальностей — вона більше не діє, це історична пам’ятка. Вважається, що її фундамент було закладено в 692 році, незабаром після прийняття Бахрейном ісламу. Проте найстаріший напис усередині будівлі вказує на XI ст., а більшість мальовничих руїн і два мінарети, що чудово збереглися, відносяться до XIV—XV ст. Поруч можна бачити останки міста VIII-XIV ст., про яке, на жаль, нічого не відомо, і знайдені тут же середньовічні могильні плити.
5. Бахрейн — другий за величиною у світі некрополь
Стародавні поховання-пагорби з’явилися в Бахрейні за часів загадкової цивілізації Дільмун, яка існувала понад 4 тис. років тому. Вченим про це місто-державу відомо небагато. Розкопки в Бахрейні почалися наприкінці 1970-х, а з писемних джерел до нас дійшли лише шумерські літописи, в яких Дільмун описується як ідеальне місце на землі, “країна пресвітла, непорочна країна”, в якій не існувало зла, люди не старіли, а хижаки не вбивали своїх жертв. Деякі дослідники навіть вважають, що Дільмун став прообразом біблійного раю. Не дивно, що не лише дильмуніти, а й жителі суміжних земель вважали за честь здобути тут вічний спокій. Так і виник гігантський некрополь, поховання якого датуються 2000 – 1750 pp. до н. е. На півночі острова Бахрейн розкопано близько 350 тис. дильмунських могильних курганів. З 2019 року вони охороняються ЮНЕСКО і за загальною площею поступаються лише гігантському цвинтарю шиїтів Ваді-ас-Салам в Іраку. Цікаво, що столиця Бахрейну, зобов’язана своєю назвою некрополю, адже Манама в перекладі з арабської означає “місце спокою”.
Зовнішньо поховання — це пагорби з піску і вапняку різного розміру (величина залежала від соціального статусу покійного і періоду поховання), і, якби не розповідь гіда, більшість з них ми б прийняли за природний ландшафт пустелі.
Найпопулярніша археологічна зона — Калат-аль-Бахрейн, або Форт Бахрейн, розташована в передмісті Манами та стала першим у Бахрейні об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вважається, що тут була столиця Дільмуна в епоху його розквіту, але особливість цього місця в тому, що люди жили тут безперервно з II тисячоліття до н. е. до XVIII ст. Величезний пагорб площею близько 11,7 га утворений послідовним нашаруванням кількох цивілізацій — від дильмунітів, каситів і греків до португальців та персів. Останки кам’яних споруд доповнюють масивні стіни фортеці, побудованої в XVI ст. португальськими завойовниками, і все це ефектно контрастує з хмарочосами сучасної Манами, що видніються вдалині — так що на одній фотографії можна зафіксувати чи не всю історію країни.
Не менш цікавою є археологічна зона Саар в однойменному селищі — останки 4000-річного храму, який служив місцем проведення обрядів під час літнього сонцестояння, з якого в Дільмуні та Месопотамії розпочинався новий рік. У цьому мініатюрному місті посеред пустелі можна буквально телепортуватися в минуле, адже тут практично ніщо не нагадує про сучасність: не потрібно купувати квиток, немає ні огорож, ні турнікетів, ні охорони — лише на відстані будка із доглядачем, який з неї навіть не виходить. Компанію вам складуть лише вітер і древні кам’яні стіни. І в цьому весь Бахрейн: здається, що його історія безперервна і, попри весь технічний прогрес, немає відчуття прірви між минулим і сьогоденням, між місцевим життям і туристичним.
6. Бензин у Бахрейні дешевше за воду
Бахрейн став першою арабською країною затоки, в якій було відкрито нафту. Першу нафтову свердловину пробурили у 1931 році, і через рік з-під землі бризнуло чорне золото — треба зауважити, дуже своєчасно, оскільки на світовому ринку перлів вибухнула криза.
Згодом ця бурова установка перетворилася на пам’ятник біля якого люблять фотографуватися туристи. Поруч є Нафтовий музей, що зберігає рідкісні архівні фотографії, зразки гірських порід та навіть робочу нафтову платформу.
Хоча сьогодні запаси нафти в Бахрейні обмежені, літр бензину коштує дешевше, ніж літр води — 150 проти 200 філсів ($0,40 та $0,50).
7. Щоб сплести бахрейнське мереживо, потрібно п’ять жінок
Святковий національний одяг, як жіночий, так і чоловічий, у Бахрейні прикрашають мереживною тасьмою із золотих ниток, яка називається курар. Щоб її сплести, потрібно п’ять пар рук. Ремесло зародилося в Мухараку сторіччя тому, коли мереживо плели виключно вручну. У наш час майстринь замінили верстати, але з недавніх пір традиційне ремесло почали відроджувати. Поспостерігати за цим незвичайним процесом можна у Культурному центрі Шейха Ібрагіма Бін Мухаммеда Аль-Халіфа. Це ім’я центр носить невипадково: шейх, який жив у позаминулому столітті, покровительствував наукам та мистецтву. Як і за старих часів, тут працюють одночасно п’ять жінок: чотири майстрині натягують нитки на пальці та переміщують їх у певній послідовності, а кінці віддають п’ятій — головній, яка плете візерунок і водночас нашиває курар на тканину.
Крім цього, в центрі можна побачити, як виглядали інтер’єри місцевих будинків сотні років тому, дізнатися про національну музику, поезію та різні ремесла Бахрейну, познайомитися з арабською каліграфією, роботами сучасних художників і навіть історією місцевої журналістики.
Ще одне місце, що зберігає традиційні ремесла — Heritage Village в Араді. Це мініатюрне ремісниче село влаштував у 2020 році шкільний вчитель історії. Викупивши кілька старовинних будинків, він відтворив у них естетику та побут двохсотрічної давності. У селі можна приміряти на себе національний одяг, поспостерігати за виготовленням кераміки, традиційних арабських ножів і скринь з карбуванням, плетінням кліток для домашніх тварин з листя фінікової пальми — усім цим тут займаються діти, племінники та учні засновника, а особливий колорит тут придають кури та кролики. За вхід беруть символічну плату у 2 динари, при цьому ніхто не намагається вам нічого продати. Це місце зробили не для туристів, а для місцевих дітей, щоб ті не забували власної культури — для них у селі регулярно проводяться фестивалі ремесел.
8. Одні з найдорожчих парфумів у світі виробляють у Бахрейні
Мохаммед Аль-Асфур, заснувавши у 2002 році парфумерний будинок Designer Shaik, став одним із перших популяризаторів східних парфумів за межами арабських країн і передбачив моду на всілякі нішеві аромати. Головний офіс та парфумерна лабораторія Designer Shaik займають цілий квартал у селі Аль-Хаджар, за 15 хвилин їзди від центру Манами. Це один із найкрасивіших майданчиків для фотосесій у країні. Цікаво, що вся дизайнерська концепція, від фасадів та інтер’єрів будівель до флаконів парфумів та аксесуарів, створена особисто Аль-Асфуром. Не відмовившись від хитромудрого карбування, дорогоцінного каміння і портретів загадкового арабського принца, він утримався від перебору з важким арабським люксом і переосмислив східну казку у футуристичному стилі.
У флагманському бутіку можна не тільки купити всю колекцію ароматів, але й зробити рефіл уже наявних флаконів. Найдорожчий парфумерний сет коштує $167 тис. — він включає чоловічий та жіночий аромати на вибір у флаконах з кришталю та 18-каратного золота, запонки та брошку для краватки з жовтого та білого золота, каблучку з блакитним топазом та діамантом, два шовкові шарфи із фірмовим принтом. Організовані екскурсії, як до паризького Fragonard чи оманського Amouage, сюди не водять. Але якщо ви приїдете, то вас напоять кавою та все покажуть — окрім виробництва, яке знаходиться в іншому місці.
Джерела: РБК, Shutterstock, відкриті дані,
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах