Думки
7 Грудня 2022
2 506

Ненсі Цянь: Післявоєнна реконструкція — гарна інвестиція

Директор Глобальної дослідницької лабораторії бідності Північно-Західного університету, засновник China Econ Lab переконана, що довгостроковий успіх України залежатиме від прихильності її союзників до відновлення її економіки

Європейським сусідам України необхідно буде взяти на себе серйозні фінансові зобов’язання, щоби допомогти відновити її економіку після війни. На щастя, як показує спадщина плану Маршалла після Другої світової війни, інвестиції у майбутнє України також слугуватимуть довгостроковим інтересам Європи.

Через дев’ять місяців після того, як росія вдерлася до їхньої країни, українці захоплюють свою територію і дають своєму народові надію на воєнну перемогу. Але коли йдеться про довгостроковий мир і процвітання, воєнна перемога буде лише кінцем першої фази. Наступний етап — реконструкція — буде набагато тривалішим і складнішим, і він вимагатиме постійної масштабної економічної підтримки з боку друзів та союзників країни.

Очікується, що 2022 року українська економіка скоротиться на одну третину. Війна позбавила людей домівки та нормальної роботи, близько 13 млн мирних жителів було переміщено, а 700 тис. українців (здебільшого молодих чоловіків) пішли з ринку праці, щоби служити у ЗСУ. Фабрики та будинки були зруйновані, і, за оцінками Київської школи економіки, втрати інфраструктури України становлять $115 млрд.

Деякі з цих проблем будуть вирішені природно після закінчення війни, але більшість — ні. Багато хто з переміщених осіб не матимуть житла чи роботи, а масштабна реконструкція житла, шкіл, лікарень та іншої інфраструктури, необхідної для початку відновлення економіки, вимагатиме величезних витрат. Згідно з оцінками українських економістів, відновлення втраченої інфраструктури коштуватиме щонайменше $200 млрд, і що довше триватиме війна, то більше буде рахунок.

З огляду на те, що ці суми еквівалентні довоєнному ВВП України, не можна очікувати, що українці самі платитимуть за реконструкцію. Європейським сусідам України необхідно буде взяти на себе серйозні фінансові зобов’язання, щоби допомогти відновити її економіку. На щастя, це послужить їхнім власним інтересам. Економічна нестабільність у регіоні є живильним середовищем для політичної нестабільності. Нестабільна Україна не може бути сильним союзником.

Американські лідери визнали це в епоху після Другої світової війни, коли план Маршалла спрямував близько $130 млрд (у доларах 2010 року) на сприяння відновленню Європи. Як і сьогодні в Україні, інфраструктура по всьому континенту (залізниці, електростанції, портові споруди, дороги, мости та аеропорти) серйозно постраждала від повітряних бомбардувань, а збої у сільськогосподарському виробництві та транспорті означали, що багато людей зазнавали високого ризику голоду.

План Маршалла мав дві мети: відновлення економіки Європи та стримування Радянського Союзу. Економічна стабілізація Європи розглядалася як необхідна умова для створення стабільних інституцій, які сприятимуть зростанню доходів і зміцненню ліберальної демократії.

План значною мірою вдався. В Італії це стимулювало зростання та сприяло промисловому розвитку внаслідок швидкого будівництва інфраструктури, створивши умови для сталого економічного зростання у післявоєнні десятиліття. У Німеччині це призвело до нової промислової політики та активізації зростання. І в Західній Європі він відіграв вирішальну роль у відновленні фінансової стабільності, стимулюванні економічної лібералізації та (деякою мірою) скороченні нестачі ресурсів.

До 1960-х років всі 17 країн, що прийняли допомогу, — Австрія, Бельгія, Данія, Франція, Західна Німеччина, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швеція, Швейцарія, Туреччина та Велика Британія — відновилися економічно та перетворилися на стабільні ліберальні демократії.

План Маршалла пропонує кілька важливих уроків на сьогодні. По-перше, великі грошові вливання відновлення інфраструктури можуть принести велику віддачу. У середньому трансферти за планом Маршалла з 1948 до 1952 року становили менш як 3% ВВП у країнах-одержувачах. Але оскільки фінансові вливання були здійснені заздалегідь, вони допомогли стимулювати стійке зростання. Наприклад, 1948 року Італія отримала допомогу, еквівалентну 11,5% її ВВП.

По-друге, хоча значна допомога та пакет заходів щодо відновлення для України будуть дорогими, це цілком можливо. У 1948 році ВВП США у 3,5 раза перевищував ВВП Франції, Німеччини та Італії разом узятих. Сьогодні ВВП країн ЄС у понад 85 разів перевищує ВВП України.

Звичайно, існують важливі відмінності між Західною Європою після Другої світової війни та сьогоднішніми Україною, росією та білоруссю. Реципієнти плану Маршалла були на той час одними з передових економік світу, тоді як колишні радянські республіки страждали від фундаментальних системних проблем ще до війни. Протягом 13 із 30 років з 1990 до 2020 року Україна фіксувала негативне зростання ВВП. Ці вихідні умови припускають, що економічна стабілізація займе набагато більше часу, ніж це було в Європі після Другої світової війни. Але це ще одна причина, щоб уже зараз розпочати планування масованої допомоги.

По-третє, іноді корисно бути великодушним як до колишніх ворогів, так і до друзів. План Маршалла виділяв великі суми країнам, які воювали проти США під час війни. Було зрозуміло, що збереження стабільності в союзних країнах вимагатиме стабільності у ширшому сусідстві. Франція, якою частково керував уряд Віші, отримала найбільшу частку (20,8%), за нею йдуть Західна Німеччина (10,9%) та Італія (10,6%). Висновок на сьогодні полягає в тому, що за відповідних політичних та стратегічних умов інвестиції в економіку росії та білорусі можуть принести довгострокову геополітичну вигоду. Це все ще є порівняно з планом Маршалла, тому що ВВП Європейського Союзу більш ніж у вісім разів перевищує ВВП України, росії та білорусі разом узятих.

Незалежно від того, чи надасть Захід допомогу Україні, чи включить до неї ще росію та білорусь, повні витрати на відновлення перевищать прямі витрати, спричинені війною. Загалом план Маршалла становив 5% ВВП Америки 1948 року. Якби країни ЄС виділили 5% свого сукупного ВВП на повоєнну відбудову, вони могли б профінансувати пакет допомоги обсягом $870 млрд. Американські внески можуть дедалі більше збільшити пакет допомоги.

Зрештою, довгостроковий успіх України залежатиме від прихильності її союзників до відновлення її економіки. Без стійкої економічної підтримки та продуманого здійснення будь-який мир, досягнутий воєнною перемогою, ймовірно, буде швидкоплинним.

Джерело: Project Syndicate

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram