Сценарії розвитку ситуації в Україні у горизонті 1-3 роки.
Як ви знаєте, майбутнього не знає ніхто!
Сценаріїв розвитку майбутнього – безліч.
Його не можна передбачити, але можна запрограмувати.
Методологічно, розуміючи палітру сценаріїв, можна (і потрібно) вибрати найкращий чи оптимальний для нас реалістичний сценарій з урахуванням усіх факторів та працювати над його реалізацією.
Для цього важливо розуміти фактори, які підвищать ймовірність такого сценарію та фактори, які можуть знизити, щоб максимально нівелювати їх.
Отже. Три сценарії:
1. “Європейська Сирія” (-)
2. “Перемога” чи «”фективна війна” (+)
3. “Заморожений конфлікт” (спойлер — базовий сценарій)
Для уникнення “багато букв” я відразу наведу оптимальний сценарій;
Негативний дуже вже не хочеться публікувати і побачити передрук у ЗМІ мордора.
Оптимістичний гарний, але об’єктивно, його ймовірність сьогодні не виглядає високою.
Базовий сценарій — “Заморожений конфлікт”
Україна і РФ виходять на компромісне перемир’я — подібність до Стамбульських напрацювань (кінець квітня – початок осені).
Україна набуває нейтрального позаблокового статусу під гарантії безпеки зовнішніх сторін.
Російські війська повертаються на вихідні позиції до 24 лютого або ми втрачаємо частину територій (до 15-20%), наприклад, усю Донецьку та Луганську область, і змушені визнати ці окуповані території, включаючи Крим. Це залежатиме виключно від результатів на полі бою.
На якийсь час конфлікт заморожено, воєнні дії припиняються до нової агресії та ескалації Україна зберігає свою державність.
Захід починає скасовувати санкції проти Росії, залишаючи лише персональні санкції проти найодіозніших осіб, переважно бізнесменів.
РФ фактично виявляється у ситуації безкарності, зберігає ринки збуту, фінансову стабільність і має можливість відновити сили для повторного нападу.
Росія зберігає частину проросійського лобі в Україні на найвищому рівні.
Україна отримує час, який може використати на розбудову держави та політики, підготовку до нового спалаху війни.
Через 2-3 місяці після закінчення бойових дій (підписання мирної угоди) масова підтримка Зеленського падає.
Починаються внутрішні політичні чвари, “полювання на відьом”, приймаються кадрові рішення (вдалі чи невдалі).
З іншого боку, система управління проходить через певне очищення за рахунок того, що частина кадрів під час війни виїхала з країни і не повертається.
Формуються умови для перевороту та революції.
Станом на середину 2022 року Україна — це країна з убитою економікою, великою та неефективною державою, яка перебуває на перехресті і мало розуміє, що робити далі.
Західні партнери не поспішають виділяти обіцяне фінансування, Зеленський тисне на Захід, в результаті уряд отримує незначні транші на відновлення під конкретні проекти (кілька мільярдів доларів).
Цього замало, щоб реалізувати “план Маршала”.
Репарацій та обіцяного фінансування не надходить.
Українське суспільство та еліти починають розуміти, що “порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих”.
Є ймовірність, що Україна отримає фонд на відновлення (близько 100 млрд дол.), яким не ми керуватимемо.
З країни виїжджає 3-5 млн. постійного населення, серед них багато айтішників — Україна фактично втрачає IT сектор.
У 2022 році ми маємо великі проблеми з експортом металів, зернових через порушення логістики.
Навіть зібравши 50-60% зерна, Україна не може продати їх із прийнятним рівнем прибутку.
Є ймовірність, що частина бізнесу релокується до Європи чи Західної України, яка може стати новим центром промисловості із захистом ППО (залізний купол).
Для держави пріоритетними галузями є ВПК та оборона.
Український уряд і Президент тиснуть на міжнародних постачальників та партнерів у галузі ВПК, продовжуються постачання озброєнь, технологій, обладнання.
Створюється кілька фондів для підтримки України:
1. Відновлення Інфраструктури (транспортної, житлової, соціальної)
2. Фонд підтримки оборони та безпеки
3. Гуманітарний фонд
Фонди повільні, управляються міжнародною командою, в якій Україна не має вирішального голосу.
Період ефективного інтенсивного розвитку ВПК триває 5 років.
З них перші 1-2 роки Україна забезпечує свої ЗС за рахунок імпорту озброєнь, одночасно відновлюючи, нарощуючи власні виробничі потужності.
Наступні 2 роки український ВПК налагоджує досвідчене виробництво озброєнь для закриття внутрішньої потреби.
При цьому ми залежимо від імпортних поставок елементної бази. Україна виробляє просте, дешеве та ефективне озброєння, техніку (протитанкові устаноки, бронетехніка, стрілецьке озброєння, артилерія), тому не конкурує з такими гігантами як США, Франція, Ізраїль, які виробляють високоточну зброю.
На наступному етапі Україна масштабує виробництво та виходить на зовнішні ринки. Завдяки образу України “борця зі злом”, зброя “made in Ukraine” найближчими роками має високий попит у всьому світі.
Конкурентна перевага української продукції — простота, ефективність та зручність у використанні, оскільки ця зброя тестується у реальних військових умовах.
Нам усім, звісно, хотілося б реалізації оптимістичного сценарію. Але його успіх залежить лише від нашої спільної залучення до проектування майбутнього України та його реалізації.
І це неможливо без:
– Нового громадського договору та нової Конституції
– нової амбітної стратегії розвитку України
– Оновлення архітектури влади для реалізації цієї стратегії
– Нової Оборонної доктрини
– сильного ВПК, науки, освіти за ізраїльською моделлю
– ефективної судової системи
– І умов для залучення мільярдів інвестицій
Інакше, доведеться йти за найгіршим сценарієм…
Читайте, робіть висновки, поширюйте!
P.S. Якщо цікаво прочитати оптимістичний сценарій, ставте у коментарі (+)
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах