Колишній міністр закордонних справ Ізраїлю, віце-президент Толедського міжнародного центру світу — про дивну невизначеність ізраїльскої влади
Оскільки напади росії на мирних жителів України з кожним днем стають дедалі жахливішими, спроба ізраїльського уряду перелізти через дипломатичний бар’єр стала неспроможною і непробачною. З усіх країн Ізраїль повинен знати, що означає зазнати стратегії знищення.
Стримано засуджуючи напад росії на Україну, Ізраїль не зміг знайти справедливого балансу між мораллю та реальною політикою. З огляду на те, що прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет відмовився навіть від зустрічі з президентом Палестини Махмудом Аббасом, лідером іншої окупованої країни, навряд чи можна серйозно ставитися до його перформансу як миротворця. Це жалюгідна спроба заповнити моральні вади свого уряду. Хоча друзі Індії та Америки в арабському світі також використовували привід “посередництва”, щоб уникнути будь-якої сторони, вони не поділяють претензій Ізраїлю на те, щоб бути “світлом для народів”.
Ізраїль, безумовно, є найпривілейованішим союзником США на Близькому Сході, якщо не в усьому світі. Щоразу, коли Ізраїлю була потрібна велика держава, щоб прийти йому на допомогу — наприклад, у жовтневій війні 1973 року — він покладався не на росію, а на Сполучені Штати. Його залежність від підтримки США величезна, а його доступ до найсучаснішої американської зброї не має рівних навіть серед союзників Америки по НАТО. Без підтримки США Ізраїль не досяг би важливих мирних угод, які він зараз уклав із ключовими арабськими державами.
Щоправда, Ізраїль проголосував за резолюцію ООН, яка засуджує росію, та надіслав українцям значну гуманітарну допомогу. Але він відмовився публічно критикувати росію чи доповнювати гуманітарну допомогу оборонною технікою. Він навіть спочатку відхилив прохання президента України Володимира Зеленського виступити перед Кнесетом, щоби не розпалити гнів путіна. Зважаючи на все, зелене світло росії для Ізраїлю на завдання ударів по іранських військових об’єктах у Сирії важливіше, ніж підтримка США та Європи у протидії безрозсудній злочинній поведінці президента росії володимира путіна.
Напевно, є й інші способи впоратися з Іраном. Можна було б на це сподіватися, тому що поточна стратегія навіть не спрацювала. Неперервні атаки Ізраїлю на іранські об’єкти в Сирії не відрізали ліванську маріонетку Ірану, “Хезболлу”, і не змусили Іран змінити свою поведінку. Тепер, коли Іран знаходиться на порозі укладання ядерної угоди, яка буде слабшою за початковий Спільний всеосяжний план дій, перехід від конфронтації до дипломатії, схоже, буде доречним. Немає жодних підстав думати, що, роблячи те саме, ви раптом отримаєте інші результати.
Щобільше, Ізраїль путіну нічого не винен. Дозволив ізраїльським ВПС вільно діяти в Сирії, путін зміг віддати на аутсорсинг завдання обмеження присутності Ірану в країні, де він хоче, щоб росія домінувала. Російсько-іранські відносини останнім часом навряд чи перебувають на твердому ґрунті. Нещодавно росія перешкодила підписанню нової ядерної угоди у відповідь на санкції США, а консерватори в Ірані розкритикували іранський режим за те, що він ніс воду для путіна, утримавшись від голосування щодо резолюції ООН.
Оскільки напади росії на українське громадянське населення з кожним днем стають дедалі жахливішими, спроба ізраїльського уряду перелізти через паркан стала неспроможною та невиправданою. Героїчний президент України Зеленський звернувся на івриті з прямим зверненням до єврейського народу, і ізраїльтяни повинні знати більше, ніж будь-хто, що означає зазнати стратегії знищення. Україна — смілива демократія, яка протистоїть натиску автократії, — саме у цьому скрутному становищі завжди стверджував Ізраїль під час своїх минулих воєн з арабськими країнами.
Варто пам’ятати, що Ізраїль відмовлявся розглядати ядерний варіант навіть під час Війни Судного дня, коли його існування висіло на волосині. Як може та сама країна зберігати мовчання після того, як росія відкрито заявила про ядерну загрозу в явній війні на вибір? Як цей притулок для тих, хто пережив Голокост, може прийняти гидке використання путіним терміна “нацист” для опису Зеленського, чиї власні родичі боролися з військами Гітлера і загинули від їхніх рук? Як може країна, вороги якої націлюються на її громадянське населення, жодним словом не обмовитися про те, що росія робить те саме в Україні?
Лідери Ізраїлю мають обрати бік. Вибір має бути легким. Це між тактичним прийняттям росією свободи дій ізраїльських ВПС у Сирії та стратегічним, довгостроковим моральним та політичним союзом Ізраїлю зі США та Заходом. Ізраїль також має визнати війну в Україні такою, якою вона є: переломним моментом, який обов’язково змінить глобальні пріоритети Америки. Західне стримування росії тепер потрібно буде застосовувати поза межами Європи, зокрема Близькому Сходові. США мають повне право очікувати, що Ізраїль повністю приєднається до них.
Якщо ізраїльському уряду потрібно більше переконливості, він має зазначити, що навіть авторитарний президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган обрав чиюсь сторону. Туреччина була дивним членом НАТО, купуючи у росії не лише західне озброєння, а й передові зенітно-ракетні комплекси С-400. Проте, всупереч близькості країни до росії та залежність від російських нафти та газу, вона беззастережно засудила вторгнення та постачала українців зброєю. Турецькі безпілотники виявилися найефективнішою зброєю українців проти російських танків.
Ізраїльтяни схильні розглядати всі свої війни як “екзистенційні”, а етичні міркування — як розкіш, яку вони не можуть собі дозволити. Але трапляються випадки, коли мораль і реальна політика збігаються. Ізраїльські лідери повинні пам’ятати, що демократія їхньої країни є стратегічним надбанням. Бути беззаперечним членом демократичного фронту, який чинить опір руйнуванню України, принесе набагато більше дивідендів, ніж нейтралітет.
Джерело: Poject Syndicate
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах