Investory News поцікавилися, чи допомагають підприємці своїм нащадкам із визначенням свого місця в майбутньому
Investory News поставили українським бізнесменам декілька запитань: що вони радять своїм дітям — розвивати власну справу, чи обрати шлях найманого працівника; які переваги та недоліки бачать у веденні бізнесу та роботі “на когось”, а ще — яким був перший досвід роботи їхньої дитини.
Дмитро Борисов, засновник “Сім’ї ресторанів Дмитра Борисова”
Діти — це особистості. Зі своїм вибором і своїм життєвим шляхом. Ми дуже поважаємо їхні особисті кордони, й точно не хочемо використовувати їх, аби реалізовувати якісь власні амбіції.
Абсолютно точно діти будуть обирати свій шлях самостійно, а наше завдання наразі — забезпечити їм якісну освіту, підтримувати й безумовно любити. Діти знають, в якому темпі ми живемо, вони знають, що власний бізнес — це не “робота”, а спосіб життя та мислення. Вони бачать, скільки тут викликів і водночас приводів для радощів. Однак, хто з дітей обере шлях підприємництва, ми поки не знаємо. І точно не будемо наполягати на тому, аби продовжити “родинну справу”.
Наш з Оленою вибір не дорівнює вибору наших дітей. Тим паче, що у нових поколінь зовсім інше ставлення до роботи, грошей та власної реалізації. У них немає того внутрішнього страху бути не потрібними та недостатньо успішними, який був у нас. І, може, це на краще.
Я не бачу нічого поганого в тому, аби бути найманим працівником. Чомусь є стереотип, що власник бізнесу — це обов’язково людина, яка отримує надприбутки, і що будь-який найманий працівник мріє стати підприємцем. Відкрию секрет: в Україні чистий прибуток власника кав’ярні або бару зазвичай трохи менший, ніж зарплата його ж офіціанта чи бариста. Це якщо ми говоримо про малий та середній бізнес, а більша частина компаній в ресторанній індустрії належить саме до нього.
Підприємництво — це не про місце в ієрархії, це про тип мислення. Це про готовність брати на себе відповідальність, взаємодіяти з величезною купою людей, перед якими ти матимеш зобов’язання: ти маєш вчасно виплачувати зарплату працівникам, забезпечувати чудовий продукт і сервіс для гостей, сплачувати податки, розраховуватися з постачальниками та орендодавцями, які змінюють умови… Натомість ти не отримуєш жодних гарантій. Для того, аби піти на це, треба мати особливий склад характеру.
Я займаюся підприємництвом, тому що я не можу інакше. Я весь час вигадую нові концепції, створюю нові проєкти в голові. Для мене бути підприємцем — це просто найшвидший спосіб перетворити їх на реальність. Водночас можна бути крутим вузьким фахівцем, теж мати досить багато свободи та більш-менш спокійно отримувати зарплатню раз на місяць. То ж це виключно особистий вибір, який варто робити за велінням серця.
Усі наші діти з досить малого віку підробляли у нас в закладах — ранерами або офіціантами — і так заробляли свої кишенькові гроші. Звісно, в цьому не було жодного примусу. Просто можливість, якою вони користувалися. Це давало трохи більше розуміння того, чим ми з Оленою займаємося, а до того ж чудово показувало цінність грошей. Коли заробляєш їх сам, то й витрачати вчишся раціонально.
Павло Грінішин, засновник керуючої підприємствами індустрії краси та здоров’я компанії Grinishyn
Що ми радимо своїм дітям, мати власний бізнес, чи працювати за наймом — наразі так питання не стоїть. Молодшій доньці сім років, старшому — шістнадцять. На мій погляд, важливо визначити напрямок, в якому вони могли б себе реалізувати. І цей напрямок має приносити максимальний комфорт, задоволення та матеріальне благо.
Що для цього робимо? Діти відвідують літні табори, майстер-класи, семінари, займаються спортом, творчістю. Саме це допомагає зрозуміти їм, куди рухатися далі. І я вважаю, що чим більше дитина спробує різних секцій від 10 до 15 років, тим простіше буде визначитись їй у житті з професією. І про що б ми не говорили з дітьми — це майже нічого не означає. Справа інша — наші дії, ухвалені рішення, спосіб життя, який ми ведемо усвідомлено. Саме ці аспекти міняють кардинально все. І якщо слова та дії йдуть у розріз, тоді тут нема про що говорити.
Думка, що людина, яка працює на себе, має більший рівень свободи — насправді міф. Наразі розчарую: насамперед це певна відповідальність за людей, які на тебе працюють, за партнерів, перед якими є матеріальні зобов’язання. Людина, яка працює за наймом, не відповідає фінансовими активами за невиконання поставлених цілей і завдань. Вона може сказати, що намагається, але нічого не вийшло. Підприємець не може собі цього дозволити, як і керівник великих компаній. В іншому випадку він не отримує бонусів або зовсім збанкрутує. Співробітники з найму, як на мене, вільні від фінансових ризиків.
Хоча тут слід ще згадати третій шлях — фрилансер. Це щось середнє, між підприємцем і найманим співробітником. З однієї сторони, він досягає чужих цілей та виконує чужі завдання, з іншої — має автономію. І фриланс сьогодні процвітає. Ось подивіться, навіть у сфері б’юті дедалі частіше відкриваються коворкінг-центри. У таких закладах облаштовані місця для фрилансерів — косметологів, естетистів, перукарів тощо.
І щоразу, коли я розмовляю з дитиною, я розповідаю це все. Наводжу як приклад успішних бізнесменів, учених, поетів тощо. Але! Не можна відриватися від реальності, не всі геніальні люди були щасливими у житті, не всі геніальні люди були багатіями. Тому ми говоримо про баланс, який маємо дотримуватись у житті.
Що стосується питання щодо переваг і недоліків у тому, аби бути власником бізнесу — тут ти думаєш про роботу 24/7 й іноді хочеться цього не робити. Для мене плавання, як рятувальний круг, тому що під час цього процесу я не думаю ні про що, крім того, що мені потрібно плисти. Тому басейн — моє хобі, хоча через локдауни, відвідувати його регулярно стає складніше.
В інших випадках мені дуже складно перейти на якусь іншу діяльність. Наприклад, з робочого стану до сімейного. Адже часто доводиться проводити перемовини позаробочим часом, оскільки твій партнер знаходиться, скажімо, у Нью-Йорку. А брати паузу, навіть на добу, бізнесмен не може собі дозволити. У такому разі ти собі вже не належиш, адже твій час, увага, належить клієнтам, партнерам. З переваг — це зустрічі, нові знайомства, старі друзі, це спільнота, постійний рух, улюблена робота, досягненні цілі.
Щодо досвіду роботи — старший проходить стажування в одній відомій IT-компанії, хоча зарплату за це він майже не отримує. І коли у нього виникла потреба у кишенькових грошах, то перше, що він зробив — виставив на майданчиках оголошень свою колекцію “Лего” (його божевільне хобі). І ось замість того, щоб попросити грошей у батьків, він вирішив здобути підприємницький досвід.
Молодша умовно брала участь у підприємницькій діяльності, коли на ярмарках у школі продавала ті чи інші товари, виторг яких потім відправили на благодійність. Ось, мабуть, такий перший підприємницький досвід.
Як висновок, щодо всього вищесказаного, я хочу додати — ми не розділяли раніше роботу, хобі та життя. Ці поняття тісно переплітаються й особисто я сам фактично живу своєю роботою. Для мене вона складова частина життя, і я не бачу в цьому якогось конфлікту, хоча сім’я іноді мене критикує щодо цього. Тому вважаю, що важливо знайти баланс між роботою, хобі та особистим життям.
Олена Ялова, CEO холдингу “STOIC”, власник компанії “Украфлора”, партнер клініки репродуктивної медицини “ICSI clinic”
Успіх людини залежить від того, чи запалює її справа, якою вона займається. Тому загалом я проти того, аби вказувати дитині на те, що вона повинна робити. У будь-якій професії можна досягти успіху. Я знаю чимало перукарів, блогерів, рестораторів, які мають набагато кращі результати в професійному та фінансовому плані, якщо порівнювати з тими, хто скажімо займається “престижними” професіями. Єдине на що я наголошую — людина повинна бути освічена, всебічно розвинена, й вміти вчитися та мислити — що є головним завданням школи.
Від дітей вимагаю вивчення на хорошому рівні низки дисциплін, і в обов’язковому порядку читання книжок, гри на фортепіано та малювання. І тут питання полягає не в тому, щоб у підсумку стати профі, а в тому, щоб вони були всебічно розвинені. Я впевнена — дитина, яка ходить вісім років до музичної школи, не може вирости з поганим смаком, плюс гра на фортепіано — це найкраще тренування для мізків.
Надалі не наполягатиму на певній професії. Наприклад моїй дочці чотирнадцять і вона мріє стати співачкою. У загальному я не проти, але при цьому хочу, щоб вона була начитаною та всебічно розвиненою, в ідеалі здобула ще додатково освіту. Я реаліст, і розумію — тих, хто став справді популярними на сцені насправді одиниці, інші ж не знають, у чому реалізовувати себе надалі.
Перш ніж створити бізнес людина повинна мати досвід і кар’єрне зростання в компанії чи компаніях, оскільки на початку будь-якої справи бізнесмен допускає багатьох помилок. А от попрацювавши “на когось” можна багато чого навчитися, отримати досвід, за який тобі ще й заплатять заробітну плату. Хоча, звісно, є і винятки.
Особисто я свій шлях розпочала з найманого співробітника. Наразі очолюю наш Сімейний холдинг і маю партнерські проєкти. У власних проєктах досягла успіху лише завдяки великому бізнес-досвіду. Мати власний бізнес завжди дуже цікаво, але багатьом здається що це — певна свобода. Насправді ти набагато вільніший, коли є найманим співробітником. Бізнес — це робота нон стоп, відповідальність за все та всіх. Багато молодих хлопців занадто романтично підходять до того, що бізнес це легше та вигідніше.
Мої діти підприємці з дитинства. Дочка чим тільки не займалася — у другому класі почала робити слайди та продавати їх однокласникам. Ми з чоловіком завжди підтримуємо починання дітей, але коли вона прийшла та сказала що тепер має власну справу, я розповіла їй як порахувати всі витрати. Тоді виявилося, що це не так вже й прибутково. Наразі вона мріє, що її собака породи мальтипу народить цуценят — вони дорогі, й звичайно вона розраховує на великий прибуток. На це ми з чоловіком пояснюємо, що прибуток з’явиться тільки тоді, коли вона сплатить вартість і утримання своєї собаки за всі роки й тоді це можна вважати прибутком. А так — швидше бонусом від батьків.
Середній син дуже гарно малює, іноді дарує або продає свої картини знайомим, а нещодавно вийшов із пропозицією піти на набережну та продавати свої картини. Я відверто тішуся, що мізки моїх дітей працюють у сторону того, як заробити, а не отримати спадщину, чи вдало вийти заміж, або ж — знайти собі спонсора, чи того гірше — отримувати гроші нечесним шляхом. З такими підходами й життєвими принципами, які ми з чоловіком даємо своїм дітям, я впевнена, що вони досягнуть великих успіхів, попри те, яку професію чи бізнес напрямок собі оберуть. Ну й головне — талановита людина, талановита в усьому. А талант своєю чергою — це 90% зусиль і лише 10% генетики.
Михайло Городецький, CEO Indi Vision & Caps Consulting
Ми всі дуже любимо наших дітей. От тільки в українських традиціях звичка турбуватися про них викликає деякі сумніви, бо, з однієї сторони, для нас дбати — це створювати максимально комфортні умови, з іншої — дитину все ж потрібно готувати до дорослого життя. Чимало видатних підприємців у дитинстві поставали перед різноманітними труднощами, тому вміння діток долати дискомфорт без особливої напруженості свідчить про те, наскільки успішними вони стануть у житті, й найважливіше — чи робитимуть все, що забажають. Тому мій вибір — педагогіка життєвих ситуацій та можливість спробувати свої сили у ранньому віці.
Уже понад 10 років у бізнесі існує поняття — внутрішнє підприємництво. Це те, що наразі потребують у корпораціях. Але тут насамперед йдеться про спосіб мислення, підприємливість, вміння створювати, знаходити рішення та допомагати розвиватися суспільству. Тому першою чергою я намагаюся вчити дитину правильно мислити, шукати нестандартні підходити до ситуації та нетривіально вирішувати завдання.
Кожна дитина має певні бажання, тому важливо надати їй змогу спробувати себе у будь-якій сфері. Як приклад — мій син у дев’ять років захотів заробити трохи грошей, зазвичай у дітей це розпочинається з історії “хочу щось купити”. Ми пройшлися двором і знайшли рішення, яке було б цікаве для мешканців дому. Йдеться про пультовий шлагбаум, який потрібен усім. Першою чергою ми замовили набір пультів, далі разом навчилися їх програмувати, налаштовувати. Потім розібралися, як працює маркетинг, як правильно доносити інформацію до споживачів — оголошення, створення телеграм-каналу тощо.
Як наслідок — син програмує та продає онлайн пульти мешканцям житлового комплексу. Він самостійно заробляє гроші, але найважливіше — вчиться знаходити нові рішення, підходи та постійно генерувати якісь ідеї для бізнесу, швидко перевіряти гіпотези, відмовлятися від тих, які не працюють, правильно спілкуватися з клієнтами, вибудовувати комунікацію та розвивати бізнес через маркетинг. І коли не вистачає грошей, він завжди знаходить рішення — що б такого можна було продати ще.
Що стосується плюсів і мінусів роботи за наймом. Першою чергою людина повинна вміти нестандартно мислити й знаходити такі рішення, ніби це її власний бізнес. Такі вміння дозволяють швидше рухатися. Тому з дитинства потрібно тренувати відповідальність, підприємливість, винахідливість. І тоді попри місце роботи — будь-то якась корпорація, чи власний бізнес, правильні рішення знайдуться завжди.
Робота в наймі це насамперед безпека. Можна набагато швидше накопичити ресурси, забезпечити свою безпеку в короткостроковій перспективі та сфокусуватися на окремо виділеному завданні. Серед інших переваг — можливість чітко розуміти, що ти робиш наразі й робитимеш потім. Серед мінусів — обмежена свобода, бо іноді навіть найкраще рішення складно впровадити, оскільки немає можливості оперативно змінити корпоративні правила. Тут важливо постійно розвиватися, вчитися та рухатися далі. Бо якщо присвятити своє життя одній роботі — можна втратити можливість розвиватися, позбутися звички шукати щось нове.
Власний бізнес — це першою чергою вміння створювати щось нове для суспільства, світу, та власне для себе. Тому тут цінуються нові ідеї та нестандартні підходи. Серед недоліків відзначу відповідальність та обсяг ризику, бо в критичних ситуаціях бізнесмен завжди залишається наодинці, немає нікого, хто б допоміг. Тому потрібно багато працювати, вміти спокійно переносити страх і нести відповідальність за інших людей. Такі навички можна сформувати в дитинстві, завдяки чому стресові ситуації в майбутньому переживатимуться набагато легше.
Тетяна Андріанова, СЕО Nota Group, генеральний директор “Октава Капітал”
Питання майбутнього дітей кожен з батьків сприймає по-своєму. Власне моя особиста позиція така, що у будь-якому випадку діти самостійно повинні робити свій вибір стосовно того, чим вони хочуть займатися і як вони будуватимуть свою кар’єру.
З урахуванням того, що мої діти маленькі (5 та 14 років), наразі моє завдання — донести інформацію про наступне:
• що таке бізнес;
• які ролі є всередині нього;
• як повинен себе поводити власник бізнесу та яка зона його відповідальності;
• які є ролі всередині колективу серед найманих співробітників.
У сучасному світі діти мають можливість знайомитися із бізнес-середовищем ледь не з пелюшок завдяки спеціальним бізнес-школам. Наприклад, у нас в Україні є міжнародна освітня мережа MiniBoss Business School. Це така собі програма МBA для дітей, яка розроблена спеціально під дитяче сприйняття: зрозумілою мовою та прикладами. Мій син Артур вже декілька років вивчає курс підприємництва у цій сучасній школі.
У своєму юному віці він встиг пізнати: які економічні показники мають значення в бізнесі, на що конкретно потрібно звертати увагу у бізнес-процесах, що таке маркетинг, як правильно розробити стратегію просування певного продукту. У межах цієї бізнес-школи Артур захищав свої ідеї, бізнес-проєкти, бізнес-плани та мав змогу залучити для них інвестиції.
Що стосується моєї участі в освітньому процесі сина, то тут головне завдання — по максимуму розповісти: у чому полягає роль власника; про бізнес, виходячи зі свого власного досвіду; що таке наймані співробітники. Найголовніше для мене це висвітлити корисну інформацію, а ось як її використати — вирішують самі діти.
Я проти того аби нав’язувати своє бачення дітям, особливо коли це стосується ключових або навіть доленосних моментів життя. У своїй системі виховання дітей я роблю великий акцент на вмінні самостійно ухвалювати рішення та нести за них відповідальність. У такий спосіб, у дорослому віці вони зможуть зважено схвалювати та реалізовувати свої рішення, будуть готові нести можливу за них відповідальність.
Світ швидкоплинно змінюється і ми не знаємо які тренди будуть тоді, коли, наприклад, перед моїми дітьми постане питання вибору професії та рішення: стати бізнесменом і відкрити власний бізнес чи йти працювати за наймом. Взагалі, з власного досвіду скажу — для того аби бути підприємцем і створити власний бізнес, окрім бажання та грошей, необхідно мати певний психотип і володіти підприємницькою жилкою, щоб бути готовим нести велику відповідальність повним обсягом. Тільки за таких умов є перспектива стати успішним власником.
Що ж стосується найманих співробітників, то вони, як правило, діють у межах своїх посадових інструкцій, які безпосередньо прописуються власником компанії. Тобто тут дві великі різниці: власник — це законодавець тих процесів, які відбуваються всередині бізнесу, а наймані співробітники, за виключенням СЕО й топменеджменту, здебільше діють у межах посадових інструкцій, як виконавці. Тож те, ким стати, першою чергою, залежить від особистих якостей, бажань і можливостей.
Оксана Соколова, нутриціолог, засновник “Health is Wealth”
Ми з дітьми багато говоримо про майбутнє, бо моя донька ще в сім років розповіла про свій план — і він мене дуже втішив. Наразі він не змінився, і донька (11 років) хоче навчатись за кордоном, а після навчання працювати архітектором в бюро. І згодом відкрити своє бюро, яке спеціалізуватиметься на будівництві готелів і торговельних центрів. До речі, спеціалізацію вона обрала після нашої відпустки в Дубаї, коли побачила всі ці гарні будівлі. Тож вважаю, що подорожі дуже розвивають.
Син, якому дев’ять років, ще не захоплюється чимось одним і хоче бути винахідником. Тому моя задача — зрозуміти, які у нього схильності та направити їх в правильне річище. Потім вирішиться питання, чи потрібно буде йому працювати на себе, чи ні. Але, як на мене, свій бізнес, особливо для чоловіка, — це найбажаніше. Це як школа життя — хочу, аби він міг сам розв’язувати різні проблеми, розвивати себе та свою компанію, бути відповідальним не тільки за себе, а й за людей, які на нього працюють. Наразі найголовніше для мене — це забезпечити найкраще навчання.
Щодо роботи за наймом — тут переваги я бачу для новачків, які тільки починають свою кар’єру. Завжди є команда, менше ризиків і можливість навчання та набуття досвіду. Але завжди треба розуміти сферу та посаду. Для мене найголовніший недолік в наймі — це те, що я можу втратити волю в ухваленні рішення й в тому, як виконую свою роботу. Наводжу приклади зі свого життя, аби збагатити досвід дітей завдяки своєму.
Що стосується бізнесу — тут власник бере на себе зобов’язання перед співробітниками, яким кожного місяця потрібно виплачувати зарплатню, та ризикує майже кожного дня, а також має бути готовим до будь-якого сценарію щоденно.
Досвід першої роботи у моїх дітей є. Донька у дев’ять років шила одяг — продала дві сукні. Жалкую, що вона припинила цим займатися. Син отримував кошти за прочитану книгу. Не вважаю, що це гарна ініціатива, але хочу навчити його любити читати та шукаю різні методи для цього.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах