Думки
22 Лютого 2019
1 580

Вячеслав Мироненко: Аддикція Європи

Вячеслав Мироненко, СЕО Investory News, – про Європу, яка намагається заробити на українських проблемах, користуючись помилками уряду в стратегії енергобезпеки, і таким чином підігрує Росії та підтримує її економічний потенціал всупереч санкціям

У медицині є такий психологічний феномен, що описує розвиток синдрому непереборної залежності. У широкому значенні аддикція — це наявність у суб’єкта згубної звички, ірраціональної та неконтрольованої нав’язливої потреби у прийомі будь-яких речовин або виконанні певних дій.

Європа сьогодні нагадує “організм”, що втомився від українських проблем та російських санкцій і не проти повернутися до вроджених та набутих звичок. Особливо якщо це стосується енергетики та її залежності від російських енергоносіїв. Україна також провокує Європу на збільшення закупівель. Останнім часом європейські енергетичні компанії активно включилися у процес перепродажу російського газу Україні. Тож Україна опосередковано (через європейські поставки газу) забезпечила Росії рекордне зростання ВВП, а Європа скористалася вельми збоченою стратегією побудови енергонезалежної держави українським урядом та НАК “Нафтогаз України” для свого збагачення.

Європа сьогодні нагадує “організм”, що втомився від українських проблем та російських санкцій і не проти повернутися до вроджених та набутих звичок

В результаті, якщо використати влучний образ, який Рональд Рейган ввів до свого агітаційного ролика під час президентської кампанії, можна сказати, що “ведмідь повернувся, і він знову бродить європейським лісом”.

2018 р. економіка Росії розвивалася максимальними за останні шість років темпами. Росстат оцінив зростання ВВП за підсумками минулого року в 2,3%, що перевищило прогнози Мінекономрозвитку та Центрального банку РФ. Це рекорд з 2012 р., коли російська економіка збільшилась на 3,7%.

Впродовж наступних років темпи зростання економіки сповільнювалися — до 1,8% у 2013 р., а в 2014 р. воно склало всього 0,7%. За підсумками 2015 р. було зафіксовано падіння ВВП на 2,5%. У 2016-2017 рр. зростання склало 0,3% та 1,6% відповідно. Це аж ніяк не співвідноситься зі зниженням економічного потенціалу через санкції. Причому зростання було забезпечено завдяки несподіваному підйому в будівельній галузі (зокрема й роботам в рамках проекту “Північний потік-2”) та у видобутку природного газу.

За оцінками Мінекономрозвитку РФ, видобуток газу в II кварталі 2018 р. збільшився на 25,2% у порівнянні з показником аналогічного періоду 2017 р. А зростання було забезпечено насамперед попитом на сировину з боку європейських покупців. Завдяки цьому додаткові доходи російського бюджету від діяльності “Газпрому” за перше півріччя минулого року склали 7 млрд руб. Дані Центрального диспетчерського управління паливно-енергетичного комплексу Росії також підтверджують, що за шість місяців видобуток газу в Росії збільшився на 11,3% (до 342,5 млрд куб. м), за сім місяців — на 11,6% (до 393,4 млрд куб. м). У річному вимірі минулорічні показники газовидобутку взагалі рекордні — 733 млрд куб. м.

Експорт блакитного палива збільшився на 9,3% — до 245 млрд куб. м. І, за даними компанії “Газпром Експорт”, знижувати темпи видобутку Росія наміру не має. Лише в січні поточного року “Газпром” видобув 47,4 млрд куб. м газу — на 3,8% (1,7 млрд куб. м) більше, ніж за аналогічний період 2018 р. Це максимальний показник видобутку для січня за останні п’ять років (з 2015 р.)! Експорт газу в січні поточного року склав 17,6 млрд куб. м. Це на 1,6% вище за показник січня 2018 року.

На користь активізації російського експорту працює не лише прискорення економічного зростання в Європі та поповнення запасів у сховищах (особливо на тлі скорочення власного європейського видобутку), а й стабільно високий попит на газ з боку України (і знову-таки на тлі умовного зростання внутрішнього видобутку — +2,4% за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості). І хоча Україна торік, у порівнянні з показниками 2017 р., скоротила імпорт природного газу на 24,6%, або на 3,46 млрд куб. м, але 10,59 млрд куб. м ми все ж, як і раніше, закуповуємо в Європі. І, ясна річ, з великою часткою “європейського газу російського походження”.

Незважаючи на всі зусилля та час, Україна так і не стала енергонезалежною державою, всі чотири “воєнні” роки залишаючись у точці “0” з діагнозом “імпортозалежна”, купуючи великі обсяги природного газу, але в інших дійових осіб і під європейськими брендами. Але чи є різниця для Росії, хто є кінцевим власником їхнього газу, коли обсяги виручки та відрахувань до федерального бюджету, з якого фінансуються вибори в Європі та в Україні, збільшуються?

Незважаючи на всі зусилля та час, Україна так і не стала енергонезалежною державою, всі чотири “воєнні” роки залишаючись у точці “0” з діагнозом “імпортозалежна”, купуючи великі обсяги природного газу, але в інших дійових осіб і під європейськими брендами

Втім, Україна може сплутати всі карти на європейському ринку газу. В обмін на політичну та військову підтримку з боку Адміністрації Дональда Трампа Україна може стати великим покупцем американського газу на євразійському континенті. Штати планують зробити максимально простими для американських компаній поставки скрапленого природного газу до Центральної та Східної Європи.

Це має стати “політичним інструментом”, який дозволить зменшити залежність низки країн від Росії. Ціна питання, як і з американським вугіллям, не важлива. Може, все ж таки є сенс показати характер і розвивати внутрішній газовидобуток? Тим більше що запаси, потенціал та технічні можливості дозволяють Україні за декілька років самій стати нетто-експортером природного газу.

Більше новин та актуальних матеріалів у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram