Мільярдер стверджує, що з допомогою органічного пластику зможе значно заощадити на виробництві
Мільярдер з Гонконгу Френсіс Чой Чи-Мін розбагатів на іграшках, які в дитинстві не були для нього доступними. Тепер він оточує себе іграшками іншого роду – в його колекції понад 70 автомобілів і два десятки яхт. Підприємець ні в чому собі не відмовляючи, активно скорочує витрати свого бізнесу – вже звільнив 40 тисяч осіб й розраховує, що його новітнє захоплення – біопластик з крохмалю – також допоможе заощадити на виробництві, повідомляє Forbes.
Для більшості іграшки – просто розвага, але для гонконзького мільярдера Френсіса Чой Чи-Міна – серйозний бізнес. Він стверджує, що за обсягами виробництва його приватна компанія Early Light International є найбільшим у світі виробником іграшок. Саме іграшки спочатку зробили Чоя багатим – Forbes оцінює його статки у $6,6 млрд. Але наразі основу його капіталу складають також дочірні компанії Early Light, що займаються автосервісами, освітою, будівництвом і нерухомістю, а також роздрібною торгівлею ювелірними виробами й годинниками.
Його новітнє захоплення – органічний пластик. За останні два роки 73-річний мільярдер витратив $100 млн власних коштів на будівництво п’ятиповерхового сучасного заводу з виробництва біопластичної смоли в китайському Шаогуані.
У будівлі розміститься підприємство під назвою NuPlastiQ, яке він створив спільно з американським виробником екологічно чистого пластику. Запустити виробництво планується в кінці цього року.
Поки що пандемія не торкнулася ні цього підприємства, ні інших проєктів Чоя. Він стверджує, що станом на початок квітня, на його фабриках у Шеньчжені та Шаогуані не було хворих на коронавірус, а працюють там, в основному, місцеві жителі. “На щастя, у нас немає передбачуваних або підтверджених випадків коронавірусу”, – зазначає він. І додає, що його компанія не втратила жодного з чинних замовлень.
Пережити кризу
Чой пережив багато криз відтоді, як у 25 років заснував Early Light. Він згадує безсонні ночі під час епідемії атипової пневмонії у 2003 році, коли побоювався, що вірус може вразити його робітників, чого в підсумку не сталося. Більше Чой вирішив не ризикувати – за його словами, він заздалегідь вжив заходів з контролю за здоров’ям своїх китайських працівників.
Не маючи причин турбуватися про віруси, Чой може зануритися у свій проєкт з виробництва біорозкладного пластику. Перебуваючи у своєму офісі в Гонконзі, де він встановив 10-метровий акваріум і статую антилопи, Чой тримає в руках щось схоже на звичайний пластиковий пакет для продуктів. “Це стане для нас великим бізнесом”, – розповідає він в інтерв’ю, яке було записане ще до пандемії.
Матеріал NuPlastiQ, використаний для виготовлення цього пакету, можна сплавити зі звичайним пластиком для створення більш екологічно чистих іграшок або інших речей. NuPlastiQ відповідає відразу декільком вимогам екологічності: він зроблений з рослинного крохмалю, а не з нафтохімічних речовин і може розкладатися природним шляхом, якщо його утилізувати на звалищі або помістити в воду.
Щоб домогтися синергії, завод розташували всього за два кроки від фабрики іграшок, що належить Чою, площею майже у 2 млн кв. м в Шаогуані. Його партнером у спільному підприємстві стала компанія з Айдахо BioLogiQ, в якій Чой також є співвласником. Завод у Шаогуані обслуговуватиме не тільки сусідню фабрику іграшок, але й інших виробників біопластику, для кухонного приладдя, меблів та побутової техніки.
Витрати в розмірі $100 млн – незначна сума, у порівнянні зі статками Чоя в $6,6 млрд, але вона враховує страховку від витрат на оплату праці, що постійно зростають. У середньому по всьому Китаю вони збільшилися більш ніж на 70% за останнє десятиліття.
Щоб протистояти цьому, Чой витратив мільйони на автоматизацію своїх фабрик і знизив витрати на робочу силу. Поки йому вдалося скоротити чисельність своїх робочих вдвічі – до 40 тисяч осіб сьогодні з 80 тисяч на піку у 2008 році. Володіючи приватною компанією, Чой не зобов’язаний розкривати свої фінансові результати, але він визнає, що прибуток скорочується.
Мільярдера також обмежує його стратегія, що заснована на виробництві виключно в Китаї. Замість того аби диверсифікувати виробництво на заводах ув Південно-Східній Азії, як це зробили багато інших бізнесменів, він залишив всі фабрики іграшок на материку. Чой наполягає, що це правильне рішення.
За його словами, переїзд у Південно-Східну Азію нагадує йому про те, як 40 років тому, коли витрати в Гонконзі зросли, місцеві компанії перенесли виробництво на Тайвань. “Через кілька років всі повернулися, тому що Тайвань став занадто дорогим, і було важко знайти робітників”, – наголошує він.
Таким чином, його біопластичний маневр вбиває двох зайців одним пострілом. Чой отримує ще одне джерело доходу, щоб менше залежати від виробництва іграшок, і набуває можливість тримати під контролем одне з основних джерел витрат свого бізнесу – пластик, з якого виготовляються іграшки.
Це створює економічну перевагу для його фабрик. “Ми точно розпочнемо виробництво цього року, – розповідає його 34-річний син Карсон Чой, який є віцепрезидентом Early Light. – Як тільки ситуація стабілізується, ми запустимо масове виробництво”.
Секретна формула
Виробництво біопластику – багатообіцяючий та швидкозростаючий ринок, оскільки по всьому світу зростає інтерес до захисту навколишнього середовища. У 2019 році глобальний ринок біопластику оцінювався у $7 млрд, й у найближчі п’ять років він продовжить збільшуватися на 16% на рік, прогнозує індійська дослідницька фірма Fortune Business Insights.
“У майбутньому світові знадобиться біопластик”, – упевнений Чой. Попит на екологічний пластик для виробництва іграшок та інших продуктів зростає. “Багато виробників іграшок переходять на екологічно чисті матеріали при створенні не тільки іграшок, але й пакування”, – зазначає Джим Сільвер, видавець нью-йоркського сайту TTPM (Toys, Tots, Pets & More), де публікуються огляди іграшок. У числі тих, хто прийняв на себе зобов’язання використовувати більш екологічні матеріали у виробництві – гіганти ринку іграшок Hasbro, Lego і Mattel.
Однак конкуренція на ринку біопластику висока: на ньому присутні такі гравці, як американська Cargill, японська Mitsubishi Chemicals і французька Total.
Як зазначає аналітик Хіманшу Васішт з індійської дослідницької фірми Mordor Intelligence, маржинальність біопластику нижча, ніж у звичайного пластика через високі витрати на виробництво. “Оскільки це молода галузь, виробники біопластику майже завжди втрачають гроші”, – розповідає фахівець з ринку полімерів Кент Ферст з американської дослідницької компанії Freedonia Group. І додає, що прибутковість залежить від ширшого поширення матеріалу або великих контрактів з виробниками упакованих споживчих товарів.
Чой впевнений, що спільне підприємство окупиться, але відмовляється детально обговорювати свою конкурентну перевагу або структуру витрат. Однак він все ж визнає, що пластмаси на основі NuPlastiQ можна продавати з націнкою завдяки “секретній формулі”, яка надає їм перевагу над конкурентами.
Своєю чергою його син Карсон обіцяє, що вже скоро вони отримають “двозначний” прибуток від нового бізнесу. Зрештою, їх ринок враховує й материковий Китай, а також решту Азії. “Варто привезти бізнес у Китай, як обсяги почнуть зростати”, – зазначає Карсон.
Партнер Чоя – підприємець з Айдахо Бред ЛаПрей, який у 2011 році створив виробника біопластику BioLogiQ. Чой планував спільний бізнес з ним із 2017 року, коли він вперше інвестував в BioLogiQ (його частка та розмір вкладень не розкриваються). Переговори про створення спільного підприємства в Шаогуані він проводив півтора року.
У США BioLogiQ використовує для виробництва біопластику картопляний крохмаль, але для заводу в Китаї, говорить Карсон, крохмаль можна отримувати з китайської кукурудзи або тапіокі, яка росте в Південно-Східній Азії. “Нам потрібно знайти багато джерел сировини”, – наголошує він.
Що, на думку Чоя, біопластик значить для його бізнесу з виробництва іграшок? “Це набагато якісніші іграшки!”, – вигукує він.
Іграшки мільярдера
В офісі Чоя та поряд з ним безліч іграшок для дітей – і для дорослих також. У штаб-квартирі в Гонконзі, що розташована неподалік від кордону з Шеньчжень, припарковані два Rolls Royce Phantom і два однакових чорних Porsche – це тільки частина автопарку бізнесмена, що складається з 70 з гаком машин.
З 2005 року Early Light управляє автосервісним підрозділом під назвою Fastwheel, що розташований в Гонконзі, та здійснює через нього продаж й обслуговування люксових машин, таких як Aston Martin, Ferrari й Lamborghini.
За словами сина мільярдера, Чой створив цей бізнес, тому що у нього було два куленепробивних автомобілів, й він не міг знайти спеціальну майстерню, яка б їх лагодила.
Чой народився у Шанхаї, виріс у провінції Гуандун. Він розповідає, що його батьки не могли дозволити собі такі іграшки, які сьогодні виробляють його фабрики, тому тепер він оточує себе різними трофеями.
Щоб дійти до робочого кабінету Чоя потрібно пройти зоною ресепшна, повз вантажного мотоцикла Harley Davidson і трьох статуй римських воїнів у натуральну величину, повз скляну вітрину, де стоїть стіл для гри у пінг-понг з Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні, піднятися спіральними сходами.
Кабінет мільярдера заставлений фотографіями з перегонів Nascar у Фініксі. За словами Чоя, він купив акції оператора Nascar, компанії International Speedway, по $2 за штуку та продав їх майже по $46 за акцію. Також є спільне фото з Прісциллою Преслі, й ще одне – з Дональдом Трампом.
“Ми були там разом, але у нас немає спільних справ, – розповідає Чой. – Просто подивилися перегони”. Early Light давно співпрацює з International Speedway та виробляє продукцію під брендом Nascar: футболки, сувеніри, нагороди й мініатюрні гоночні машинки.
Крім машин, Чой полюбляє яхти – ця любов добре поєднується з його девелоперським бізнесом. Допоки команда шукає об’єкти для інвестицій серед житлової нерухомості Мельбурна та комерційних хмарочосів Сіднея, він перевів три з двох дюжин своїх яхт в Австралію. “Мені подобається Австралія, – розповідає Чой. – Мені подобається океан. Подобається рибалити на Золотому узбережжі”.
Якщо Чой полюбляє автомобілі та яхти, то його син віддає перевагу годинникам. Він очолює гонконзьку компанію Unique Timepieces Watches Group, яка відома під брендом Halewinner Watches і продає годинники класу люкс в Гонконзі та Макао. У 2010 році Early Light придбала компанію за 1,6 млрд гонконзьких доларів ($205 млн). “Тепер ми найбільша мережа магазинів годинників у Макао”, – розповідає Карсон.
Минуле біопластика
Історія модного сьогодні біопластика розпочалася понад століття тому. Перший у світі пластик – “паркезін” – був біопластиком: його створили у 1856 році на основі рослинної целюлози. У 1930-х роках Генрі Форд використовував для виробництва деяких запчастин матеріал, отриманий із соєвих бобів. Але врешті-решт нафтохімічні речовини замінили органічна сировина як основу пластика.Тільки у 1990-х роках з’явилися нові технології, які дозволяли зробити біопластик комерційно вигідним.
Попит на біопластик зростав, і до 2016 року, за даними європейської асоціації European Bioplastics, виробництво досягло 4 млн тонн на рік. Велика частина попиту припадала на біорозкладні пакети й плівки, а також на стаканчики та контейнери.
“Спочатку інтерес до біопластика був пов’язаний зі спробою знайти дешевші альтернативи пластику, що вироблений з використанням викопного палива, – розповідає Ферст. – Однак коли після сланцевої революції 2015 року ціни на нафту впали, вартість виробництва пластика теж знизилася. Біопластик відійшов на другий план, а на перше місце вийшли нові масштабні інвестиції у традиційний пластик”.
Однак тепер нові технології дозволяють зменшити витрати на виробництво біопластика та підвищити його якість, а значить – екологічні альтернативи стають більш конкурентоспроможними як матеріал для виробництва пакування та одноразових продуктів на зразок столових приладів.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах