Йохан Рокстрьом та Оттмар Еденхофер про висновки пандемії та спільні дії держав заради здоров’я планети
Йохан Рокстрьом, директор Потсдамського інституту досліджень впливу на клімат і професор науки з питань земних систем у Потсдамському університеті, Оттмар Еденхофер, директор і головний економіст Постдамського інституту досліджень впливу на клімат, директор Науково-дослідного інституту Меркатора з питань глобальної спільноти й зміни клімату та професор економіки з питань зміни клімату в Технічному університеті Берліна, розповіли про висновки пандемії та спільні дії держав заради здоров’я планети.
Нинішні катастрофічні ризики, пов’язані зі здоров’ям, кліматом та біосередовищем у глобальному вимірі, вимагають термінових спільних дій, які характеризували б людей, як справжніх менеджерів планети. Зокрема, визнання того, що індивідуальне здоров’я та добробут кожного залежить від дотримання планетарних кордонів та правильного управління тим, що належить нам усім.
Коли криза COVID-19 мине, уряди намагатимуться підняти розвалену економіку, натомість багато хто спробує уникнути своїх зобов’язань щодо клімату та природи. Влада повинна протистояти такій поведінці.
Це століття характеризуватиметься швидкістю, масштабами, взаємозв’язком та несподіванками, глобальною пандемією, кліматичним хаосом, вирубкою лісів та масовим вимиранням біологічних видів, які незмінно взаємодіють та підсилюють один одного. Якщо нинішні короткотермінові заходи щодо відновлення економіки не сприятимуть довготривалій економічній стійкості шляхом ефективного управління глобальною спільнотою, наступна катастрофа буде лише питанням часу.
Це пояснюється тим, що ми стикаємося з новим ландшафтом ризику, де COVID-19 грає останню роль. Цей ландшафт визначає нашу сучасну геологічну епоху, Антропоцен, в якій людство є головною силою і джерелом тиску на планету.
Окрім постійної загрози у сфері глобальної охорони здоров’я, криза клімату та біосередовища набуває значних масштабів. Ми ризикуємо перевищити граничну норму температури глобального потепління на 2°C лише за 30 років; ми перебуваємо в розпалі шостого масового вимирання видів за останні 540 мільйонів років життя на Землі. Перетин цих переломних пунктів може мати руйнівні та незворотні наслідки для людей повсюди.
До того, ці кризи в галузі охорони здоров’я, клімату та біорізноманіття тісно пов’язані між собою. Наприклад, пандемії стають більш імовірними у разі, якщо ми продовжуємо переходити планетарні межі, що контролюють стабільність Землі. Швидке вирубування лісів прискорює глобальне потепління та погіршує природні місця проживання дикої природи. Ще додати надто ризикову поведінку (наприклад, розповсюдження так званих “пташиних ринків”) та низький потенціал реагування на надзвичайні ситуації, і умови стають прийнятними для спалахів захворювань, які поширюються від тварин до людей та переходять у катастрофічні глобальні вибухи захворювань.
Наукові дані свідчать не лише про те, що такі зоонозні хвороби розмножуються, але й про те, що віруси швидше мігрують від тварин до людей, у випадках вирубки лісів (це знищує місця проживання диких тварин), а також торгівлі й експлуатації тваринами.
Глобальні ризики безпосередньо пов’язані з дефіцитом глобальних суспільних благ, таких як боротьба з хворобами, а також із надмірним використанням ресурсів чистого повітря, води, стабільного клімату, біорізноманіття та лісів.
Дивним є те, що найбільш вагомими факторами є — здоров’я, безпека та стійкість. Таким чином, нашими довгостроковими пріоритетами повинні бути: поліпшення забезпечення загальнодоступних суспільних благ, створення стійкості наших глобальних спільнот та пошук способів зменшення неминучих економічних потрясінь.
Оскільки політики прагнуть перезавантажити економіки, три реформи є дуже суттєвими.
• По-перше, уряди повинні інтегрувати багатотрильйонні інвестиції у пакет інструментів “зеленого” плану оздоровлення, який відповідає певним ключовим принципам. Для початку такий план повинен збільшити ціни на викиди вуглецю, щоб спрямувати державні та приватні інвестиції на відновлювані джерела енергії та їх збереження. Щоправда, деякі уряди можуть розцінювати підвищення ціни на вуглець як додаткові перешкоди для інвестицій у дороги, мости та електростанції. Але інфраструктурні інвестиції без права подальшого блокування високого рівня викидів вуглецю ще більше гальмують економіку та роблять майбутні коригування дорожчими, якщо не неможливими.
Крім цього, уряди G20 повинні використати 50-річні облігації для створення інвестиційного фонду, який фінансує проекти покращення економічної стійкості. Фонд, що фінансуватиметься всіма країнами-членами Європейського Союзу, сигналізуватиме про політичну солідарність та зменшення невизначеності, усунення критичних бар’єрів для інновацій та підприємництва. Він повинен впроваджувати чіткі критерії стійкості та надавати кредити за нижчими ринковими відсотковими ставками.
До того ж, світові виробничо-збутові ланцюги повинні мати географічну диверсифікацію та накопичення запасів, щоб бути більш стійкими до стихійних лих та пандемій. Зокрема, проекти виробничо-збутових ланцюгів повинні містити міркування щодо безпеки, здоров’я та стійкості, щоб забезпечити гнучкість, надійність та безпеку надання товарів та послуг, зокрема, таких як місцеве виробництво харчових продуктів та екологічно чиста електроенергія.
• Другий набір реформ повинен бути зосереджений на забезпеченні добробуту людини в межах планетарних кордонів, таким чином уникаючи катастрофічних наслідків глобального потепління, деградації навколишнього середовища та спалахів зонтичної хвороби. Такий підхід також покращить якість повітря, значно скоротивши кількість людей, які передчасно помирають від його забруднення (наразі оцінюється приблизно в сім мільйонів). Зокрема, це зменшило б ризик посух, повеней, пожеж та спалахів хвороб, а також харчової незабезпеченості, яка часто їх супроводжує.
У конкретному політичному плані це означає прийняття науково обґрунтованих цілей, що виходять за рамки глобального потепління. Ціль Паризької кліматичної угоди — обмежити глобальне потепління до 1,5°C, має бути доповнена глобальними цілями щодо припинення втрати біосередовища, збереження земельних та океанських екосистем неушкодженими.
• І на останок, ми повинні посилити управління нашими спільними надбаннями. Оскільки поведінка однієї країни впливає на іншу, так і взаємодія людини з дикою природою, яка впливає на ймовірність виникнення зоонозів. Для того, щоб краще підготуватися до майбутніх спалахів пандемії, нам потрібно терміново посилити потенціал міжнародних установ, таких як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Програма ООН з навколишнього середовища.
Сьогодні численні катастрофічні глобальні ризики вимагають термінових спільних дій усіх країн для того, щоб ми стали справжніми управителями всієї планети. Це не прохання неможливого, а скоріше визнання того, що здоров’я та добробут кожного залежить від нашої здатності дотримуватись планетарних кордонів і правильно керувати тим, що належить нам усім.
Джерело: Project Syndicate
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах