Українці відчують кризу не менше за американців
Коронавірус став спусковим гачком світової економічної кризи. Комусь здається, що вона далеко і зачепить Україну не так сильно, як розвинуті країни. Мовляв у нас же навіть немає розвинутого фондового ринку. Насправді ж українці відчують наслідки глобальної економічної рецесії не менше за американців чи азіатів. Для цього є кілька причин.
По-перше, світ дуже взаємопов’язаний і він занурюється в економічну рецесію. Офіційні особи обмежуються формулюванням “великий шок”, провідні світові економісти ж більш відверті. Професор Гарварду та колишній головний економіст МВФ Кеннет Рогофф оцінює ймовірність глобальної рецесії на рівні “понад 90%”.
За оцінками UNCTAD пандемія коронавірусу коштуватиме світовій економіці до 2 трлн дол. США тільки у поточному році. Такий сценарій здатен сповільнити зростання світової економіки до 0,5% на фоні «звичних» 3,5% на рік. Тобто, можлива «ціна питання» – декілька відсоткових пункти світового ВВП.
По-друге, українська економіка дуже відкрита і вразлива для зовнішніх чинників. Наприклад, в Україні експорт становить 45% ВВП, а імпорт 54%, тоді як в США експорт та імпорт складають лише 12% та 15% ВВП відповідно. Тобто США спираються переважно на внутрішнє споживання, а Україна на зовнішні ринки. Причому експортуємо ми в основному сировину, а імпортуємо готову продукцію. Ослаблення глобальної економіки зменшить попит на сировину в світі і зробить її дешевшою. Це зменшить український експорт, створюючи умови для знецінення гривні. Скорочення імпорту, ймовірно, буде не таким швидким і масштабним, щоб компенсувати експортні втрати, якщо держава не запровадить жорстке антикризове регулювання.
На фоні більш ніж скромного припливу прямих іноземних інвестицій в Україну в минулі роки (близько 2,5 млрд дол. США / рік), одним з основних джерел формування платіжного балансу України стали перекази «заробітчан» з-закордону. За оцінками Світового Банку вони сягають 14 млрд дол. США на рік (вшестеро перевищуючи прямі іноземні інвестиції в Україну). Є лише кілька десятків країн в світі, в яких трансфери «заробітчан» перевищують 10% ВВП. І це переважно відсталі економіки – Лесото, Ліберія, Гватемала, Гамбія, Гондурас, Грузія, Молдова, Киргизія… Нажаль Україна потрапила до цього «клубу» країн-експортерів людського капіталу. Зміна економічних умов в Європі або шаблону поведінки наших «заробітчан» здатна різко погіршити платіжний баланс України та спричинити девальвацію національної валюти. Знецінення гривні ж може збільшити видатки Держбюджету на обслуговування держборгу на мільярди чи навіть десятки мільярдів гривень в річному вимірі.
Ще один чинник – відтік капіталу. І я кажу не лише про репатріацію накопичених дивідендів, якої будуть прагнути більшість консервативних інвесторів. У попередні роки іноземні фінансові інвестори скупили українські ОВДП більш ніж на 120 млрд грн. Цілком ймовірно, що зараз на фоні кризи вони фіксуватимуть прибутки і мінімізуватимуть ризики, виходячи з українських активів. І першими в черзі на продаж будуть якраз номіновані в гривні боргові інструменти, такі як ОВДП. Це додатково загострить ситуацію на фінансовому ринку, спричинить додатковий відтік капіталу і потребуватиме злагодженої та сміливої антикризової політики Мінфіну і НБУ. І не факт, що ця політика сподобається МВФ.
По-третє, Україна стикнеться з відчутним скороченням споживання. Карантин та вимушені заходи безпеки вдарять напряму по готелям, ресторанам, туризму, розважальному та транспортному бізнесу. Логістичні обмеження стануть серйозним викликом і для виробничого бізнесу. Боротьба за збереження та відновлення ланцюгів постачань буде дуже непростою. Бізнес буде вимушений переводити все більше співробітників на дистанційну роботу з частковою оплатою. Багато хто опиниться у безоплатній відпустці. У разі продовження карантину Україна стикнеться з хвилею вимушених звільнень та згортання мікропідприємництва. Зрозуміло, що в таких умовах люди будуть більше економити і менше споживати. А оскільки споживчий попит домогосподарств формує понад 2/3 ВВП, його скорочення помітно вплине на національну економіку загалом.
Нарешті, ще одна причина – реагування з боку української держави поки що є недостатнім. Глибина і гострота проблеми потребують більш комплексного і масштабного підходу. На днях поділюся власним баченням “антикризового пакету” для української економіки.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах