Співзасновник телеканалу “1 + 1”, співвласник готелю Hilton і мережі кінотеатрів Cinema City — про бізнес-проекти, інвестиції та українське кіно
Борис Фуксман — один з успішних українських бізнесменів. Разом з братом, двічі номінованим на премію “Оскар” продюсером Олександром Роднянським, на початку 1990-х років він заснував телеканал “1 + 1”. Партнером по медіа-бізнесу став президент Всесвітнього єврейського конгресу Рональд Лаудер. Згодом телеканал продали не менш відомому бізнесмену Ігорю Коломойському.
Зараз Борис Фуксман розвиває проекти елітної нерухомості в різних куточках Європи: у Німеччині, де він проживає разом із сім’єю, в Австрії. В Україні він володіє одним з кращих готелів Європи — київським Hilton. А ще йому належить мережа кінотеатрів Cinema City. В ексклюзивному інтерв’ю Investory News Борис Фуксман розповів про свої поточні бізнес-проекти, потенційні інвестиції та перспективи українського кіно.
— Борисе Леонідовичу, які сфери для інвестування вам зараз цікаві?
— Наразі моє улюблене заняття — це інвестувати особистий час у мою сім’ю. Протягом довгих років я дуже багато працював, а зараз хочу приділяти більше уваги своїй сім’ї і дітям. Звідси виникають інтереси та пріоритетні завдання.
Говорячи про бізнес, зараз найприбутковішою для мене стала сфера будівництва. Я часто запитую себе подумки, чому не зосередився на ній раніше. Міг би заробити набагато більше, якби активніше розвивав будівництво.
Наразі я зупинив будівництво на території України й інвестую в нерухомість у Німеччині. Один з найбільших моїх проектів — це житлова нерухомість. Ми інвестуємо близько €200 млн у цей проект
— В яких регіонах і які об’єкти ви зараз будуєте?
— Наразі я зупинив будівництво на території України й інвестую в нерухомість у Німеччині. Один з найбільших моїх проектів — це житлова нерухомість. Я викупив колишню казарму НАТО, побудовану ще за років Другої світової війни, і перебудовую її в об’єкт житлової нерухомості.
Якість будівництва така, що будівля простоїть ще кілька сотень років. Але ми з казарм робимо квартири на території площею 120 тис. кв. м. Уряд Німеччини, зі свого боку, підтримує такі проекти — санацію історичних об’єктів — і надає інвесторам великі пільги. Ми інвестуємо близько €200 млн у цей проект.
Також у нас є об’єкти елітної нерухомості в Німеччині та Австрії, де ми будуємо елітне житло.
— Ви самі вирішуєте, куди інвестувати, чи для пошуку цікавих об’єктів у вас є команда фахівців?
— Усі рішення з інвестицій я приймаю одноосібно, але рішення моє базується на рекомендаціях фахівців у різних галузях.
— В які сфери ніколи не будете інвестувати і чому?
— В усі бізнеси і проекти, пов’язані з війною.
— Можете озвучити суму загальних інвестицій в усі ваші проекти? І скільки виділяєте для інвестування наразі?
— Зараз я є інвестором проектів будівництва на загальну суму понад €400 млн.
— З чим пов’язане ваше рішення про “замороження” інвестиційних проектів в Україні?
— В нові проекти житлової нерухомості в Україні я поки не інвестую у зв’язку з політико-економічною ситуацією. В людей немає достатньої купівельної спроможності для великих девелоперських проектів преміум-класу.
Однак у нас в Україні є реалізовані проекти в сфері комерційної нерухомості. Це готель Hilton, а також мережа кінотеатрів Cinema City в Києві, Тернополі, Одесі, яку я розширюю далі. Ми викуповуємо старі зали та розбудовуємо їх, а також будуємо нові зали в торговельних центрах.
— Чи прибутковий готельний бізнес в Україні? Який зараз відсоток завантаження Hilton?
— Зазвичай готельний бізнес є збитковим. При правильному веденні готельного бізнесу, з високою якістю сервісу, домогтися оптимального результату дуже непросто. Дуже приємно, що готель Hilton отримав престижну нагороду Hilton Brand Awards і неодноразово визнавався одним з кращих готелів Європи. Багато гостей, відвідуючи Київ, приємно дивуються якості нашого готелю та зізнаються, що не очікували побачити тут готель такого рівня.
Два роки тому ми влаштували прийом з нагоди річниці трагедії в Бабиному Яру, на заході були присутні лідери Всесвітнього єврейського конгресу. Гості високо оцінили наш готель.
Завантаження постійно зростає, хоча воно могло б бути кращим. Все, що нам заважає, — це проблеми з політико-економічною ситуацією.
Верхні поверхи готелю ми розвиваємо як апартаменти. Там мешкають дуже серйозні клієнти, такі орендарі, як співробітники багатьох посольств. В апартаментах постійна охорона, і потрапити в цю частину Hilton Kiev можуть лише мешканці чи гості, про яких заздалегідь попереджений консьєрж. До того ж ми здаємо ці апартаменти не всім — у нас дуже суворий контроль репутації мешканців.
— Чи є плани щодо масштабування мережі Hilton або будівництва нових готелів? Поділіться.
— Зараз таких планів немає. Оскільки поки потік закордонних туристів до Києва, а також внутрішній туризм демонструють дуже скромні показники. Економічних причин для масштабування Hilton поки немає.
У світі ж завжди є місця, де дуже вигідно будувати, але туди складно пробитися. Наприклад, я нещодавно брав участь у тендері на ділянку в центрі Дюссельдорфа. І, незважаючи на досить складні умови, охочих було дуже багато. Влада Дюссельдорфа хотіла, щоб 25% квартир були побудовані як соціальне житло. Я запропонував ціну, значно вищу, ніж заявлена спочатку, але в результаті конкурс виграла інша компанія.
Економічних причин для масштабування Hilton поки немає
— Ваші інтереси також лежать у площині кінопрокату. Як ви оцінюєте рівень якості та привабливості українського кіно? Чи відповідає воно світовій якості? Чи є у вас плани інвестувати в українське кіно (або, можливо, вже інвестували)?
— На жаль, реальні цифри з кінотеатрів кажуть, що поки українському кіновиробникові складно пред’явити глядачеві конкурентний продукт. Завантаження на сеансах з українськими фільмами дуже низьке, і я, нікого не бажаючи образити, пояснюю це якістю продукту, який поки не можна порівняти з тим, що роблять у кіновиробництві в тій саме Росії, де на рік прокат становить близько $1 млрд, 30% з якого — це збори за російські фільми. Це дуже багато, $300 млн — дохід російського кіно, що дає можливість розвивати цю галузь. Зрозуміло, скільки хороших фільмів можна на ці гроші зняти і скільки прекрасних фахівців можна за ці гроші запросити.
Також там у кінотеатрах почали збирати зали представники авторського кіно, це свідчить про те, що нетрадиційні для масового глядача фільми, арт-хаус, теж можуть приносити прибуток.
Звичайно, треба розуміти, що кіно — це не лише гроші, а й талановиті люди, сценаристи, режисери, актори і ціла школа кіноіндустрії.
Втім, у чому Україна показує хороші результати, так це в легкому комедійному жанрі. Багато талановитих молодих хлопців, які добре виглядають і на українському ринку, і на ринках інших країн.
Я хотів би зняти фільм про українських євреїв
— За яких умов ви б інвестували в українське кіно?
— Я хотів би зняти фільм про українських євреїв.
У 2017 р. Леонід Парфьонов випустив трьохсерійний фільм “Російські євреї”, який розповідає історію євреїв Росії і СРСР.
Важливо розповісти також про євреїв з України: хто вони, які їхні досягнення, який шлях вони пройшли. Всі шість лауреатів Нобелівської премії, які народилися в Україні, — Ілля Мечников, Зельман Ваксман, Шмуель Агнон, Саймон Кузнець, Роалд Гофман, Георгій Шарпак — євреї. Є багато інших видатних людей єврейського походження з України. Засновник Ізраїлю й ізраїльської армії Зеєв Жаботинський, прем’єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр, поет Хаїм Бялик й інші видатні політики народилися в Україні.
— Ви відомі ще й як колекціонер антикваріату та коштовностей. Які з творів мистецтва і коштовностей, куплених вами, є для вас найбільш значущими і чому?
— Однією з найбільш значущих речей була монета “Великий кленовий лист”, викрадена 2017 р. з музею Боде в Берліні (унікальна монета, випущена Королівським канадським монетним двором 2007 р., номінал — 1 мільйон канадських доларів. Внесена до Книги рекордів Гіннесса. 53 см в діаметрі, 3 см завтовшки. Чистота золота — 99,999%, маса — 100 кг, тираж — 5 шт. — Ред.). А також дві унікальні вази Імператорського фарфорового заводу першої половини XIX століття висотою 153 см. У світі є лише шість пар таких ваз. Дві зберігаються в Ермітажі, дві — в музеях Німеччини. Дві — у приватних колекціях, одна з яких належить мені.
Мені подобаються дорогоцінні вироби прикладного мистецтва таких відомих майстрів, як Карл Фаберже, Ігнатій Сазіков, Павло Овчинніков.
З картин — це роботи Верещагіна, Боголюбова, Шагала, Шишкіна та інших чудових художників.
— Історія з викраденням монети “Великий кленовий лист” завершилася — злодії затримані, а от монети не знайдено. Які висновки з цього приводу ви зробили? Можливо, більше почали інвестувати в охорону своєї колекції?
— Моя колекція досить добре охоронювана і застрахована. Те, що сталося з монетою, є “грабунком століття”, як написали світові ЗМІ. Вона перебувала в державному музеї у Берліні, на знаменитому Музейному острові, під посиленою охороною, адже мені дуже хотілося, щоб цю монету могли побачити якомога більше людей. Через її унікальність я й передав “Великий кленовий лист” у держмузей для огляду громадськості. Але Бог розпорядився інакше.
— Які у вас ще інтереси, крім бізнесу та колекціонування?
— Як я вже сказав раніше, мої основні інтереси зараз зосереджені навколо моєї сім’ї. За роки наполегливої праці я зрозумів, що треба більше часу приділяти рідним.
Більше новин та актуальних матеріалів у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах