Корупція, капіталізм і демократія — погляд з американского дивана.
Якщо ви хочете зрозуміти, як працюють економіки Китаю та Індії і чому одна добре, а інша не дуже — то читайте далі. Ну і читаючи — звичайно ж думайте про Україну.
Вчора я познайомився і довго гуляв в National Mall з одним професором економіки з Чиказького Університету. Він займається економікою розвитку і сам індус — дуже давно емігрував до США. Знає багато цікавого про економіки розвиваючихся країн. Ну і ми говорили на різні теми. Ось одна з них.
Отже — обидві країни ТОТАЛЬНО корумповані. Але в одній (Індії) — демократія і на виборах перемагають по черзі дві різні партії. Причому на рівні штату (Губернатор і Мер) може бути одна, а в країні (Прем’єр-міністр) — інша.
А в Китаї демократії немає. Там Компартія править уже близько 80 років і буде ще дуже довго керувати.
В кожній країні законодавство зроблене таким чином, що отримати всі необхідні дозволи і ліцензії на будівництво заводу займе у вас три роки – це якщо ви будете все робити строго за законом. Так зроблено, щоб саме чиновник на місці міг вирішувати, кому дозволяти будувати, а кому ні. І в нього є право або дуже прискорити процес — і у вас всі процедури займуть три місяці. Або СТРОГО ЗА ЗАКОНОМ.
А тепер ситуація: інвестор хоче побудувати завод і приносить свій бізнес план чиновнику (це як правило рівень заступника мера великого міста). Часто у інвестора на початку проекту грошей мало – як звичайний стартапер він розраховує розбагатіти після того, як проект стане прибутковим і ЗАЛИШИТЬСЯ прибутковим багато років.
І ось він приходить до китайського чиновника — той знає, що влада Компартії НАВІЧНО і можна спокійно планувати майбутнє – воно не буде відрізнятися від сьогодні. І він хоче від інвестора пакет акцій у бізнесі — на відміну від грошей, акції інвестор МОЖЕ давати на початку проекту без проблем. Чиновник отримує свій пакет (звичайно на підставну компанію) і спокійно чекає, поки бізнес розбагатіє, щоб отримувати високі дивіденди або продати пакет. І ось тут найважливіше: оскільки гроші з’являться тільки у майбутньому — дуже важливо правильно вибрати той бізнес, якому чиновник дозволить інвестувати у своєму місті. Важливо, щоб це був ХОРОШИЙ бізнес, якщо він буде вибирати погані, то вони або збанкрутують, або будуть приносити дуже мало грошей У МАЙБУТНЬОМУ. І він не зможе (корупційно) розбагатіти!
А ось наш інвестор приходить до індійського чиновника, тому в принципі все одно який це буде завод — у нього є тариф! Даєш Х відсотків від суми інвестицій і вперед. Другий раз він до тебе не прийде за грошима. Буде у тебе бізнес прибутковий чи ні, ростучий чи поганий — його це не хвилює. Йому важливо, щоб при зміні правлячої партії (на виборах) у нього не забрали його бенефіти, а він їх вже отримав, так що швидше за все не заберуть.
От так вийшло — в Китаї система корупції працює так, щоб будувалися ПОТЕНЦІЙНО прибуткові і ростучі проекти. А 100% передбачити, який бізнес буде процвітати, а який збанкрутує — дуже важко. Тому китайський заступник мера працює по суті як венчурний капіталіст — він будує собі ПОРТФЕЛЬ акцій у різні компанії (саме такий термін використовував мій Професор). І як будь-якому венчурному капіталісту — китайському чиновнику важливо КІЛЬКІСТЬ компаній у портфелі (треба багато) і диверсифікація (треба різні індустрії).
А в Індії корупція працює так, що всім чиновникам в принципі не важливо, які бізнеси у них у регіоні будуть інвестуватися. І оскільки частку в компанії віддати завжди простіше, ніж значну суму грошей на початку шляху, то в Китаї будується просто набагато більше бізнесів.
Але життя змінюється!
Тепер в Індії одна партія править вже дуже довго і інвестори повірили в те, що Прем’єр Морі — прийшов надовго, а потім, швидше за все, залишить свого наступника. І тому Індія стала дуже гарно рости.
А в Китаї всі ці заступники мерів і заступники губернаторів уже настільки розбагатіли, що стали намагатися впливати на політику центру і говорити Компартії, що їй треба робити — обнагліли коротше! Товаришу Сі це дуже сильно не сподобалося, і тому там останні роки їх переслідують за корупцію. Тому з’явилася невпевненість у майбутньому — і Китай сильно сповільнив зростання.
Таку корупцію як в Китаї називають ХОРОШОЮ. А таку як в Індії — ПОГАНОЮ (хоча найгірша корупція — це звичайно крадіжка на держзакупівлях і держпідрядах, де взагалі ніяких нових бізнесів не створюється, а просто гроші платників податків перекладаються в кишені чиновників і їхніх “друзів”).
P.S. Те, що я написав, не означає, що Україна повинна стати як Китай (або як Індія). А просто треба вчитися на чужому досвіді і багато думати! І краще, звичайно, побудувати економіку з малою корупцією, і багато успішних країн показали, що це цілком можливо!
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах