Герої
10 Серпня 2019
1 782

Євген Тимчик INside: Плавання — це прибутковий вид спорту

Майстер спорту з плавання, кандидат у майстри спорту з тріатлону, призер чемпіонатів України з плавання та тріатлону, член президії ГО “National water sports association”, засновник NWSA, організатор серії дитячих турнірів з плавання “Sea Star” — про інвестиції у спорт, маржинальність футболу та популяризацію здорового способу життя

#1. Коли ви почали займатися плаванням? Чому обрали саме цей вид спорту?

Плаванням почав займатися в 12 років.
Після того, як пішов з футболу, батьки запитали: “Хочеш піти на бокс до першого тренера Кличка?” Я відповів що, не хочу. Тоді вони запитали, чи хочу піти на плавання. Я погодився, бо дуже люблю воду з дитинства.

#2. Чи може спорт бути бізнесом в Україні? За яких умов?

Я вважаю, що може. Адже в сучасному світі спорт дуже популярний: люди хочуть бути здоровими та гарно виглядати. Для цього потрібна насамперед хороша ідея, яку людина має розвивати незважаючи на всі труднощі та провали. Одна з найважливіших умов – наявність в людини організаторських навичок.

#3. Який спорт є наймаржинальнішим з точки зору бізнесу і чому? Чи є специфіка в Україні/Європі/світі: що спільного і різного?

Мені здається, що наймаржинальнішим є футбол. Але я не фахівець у цьому виді спорту, тому стосовно плавання можу сказати, що в Росії, наприклад, є звичайні спортсмени, які організували серію змагань на відкритій воді та мають добрий прибуток. Але тут знову-таки стоїть питання в організації заходу. Якщо говорити про постійний дохід, то можна організувати групові тренування або продаж якихось ексклюзивних спортивних товарів. Варіантів насправді безліч. Потрібно лише мати ідею, бажання, знання ринку, попиту та пропозиції, робити висновки та прямувати до поставленої мети.

Так, специфіка насправді є. До нашої країни тренд приходить з-за кордону. Тренд на здоров’я і спортивний спосіб життя в США й Європі існує дуже давно, а в Україні він лише на стадії зародження. У нас немає конкуренції або вона дуже низька. Українці займаються спортом не усвідомлено. Наприклад, хтось побачив, що його друг переплив через Босфор і вирішив, що теж хоче. Він іде у басейн на тренування, щоб підготуватись, цілий рік віддає за це гроші та витрачає величезні суми на сам захід. Але навіщо він це робить – ніхто не знає. Бо людина ніколи не займалася спортом, а тут раптом зважилась лише тому, що хтось переплив. Далі людина кидає спорт і живе своїм буденним життям. А в країнах, звідки цей тренд приходить, люди займаються з дитинства. Заняття спортом для них – це звичайні будні. А з точки зору бізнесу, плавання – досить прибутковий вид спорту.

На фото: Євген Тимчик зі своїми вихованцями “Sea Star”

#4. Коли ви почали тренувати? Як ви монетизуєте цю діяльність? Що для вас важливіше – процес чи результат?

Почав тренувати на третьому курсі інституту. Дитячу команду, з якою ми почали їздити на змагання, зібрав на п’ятому курсі. Зазвичай отримую зарплату, що залежить від кількості проведених занять. Для мене дуже важливі процеси, від яких я отримую величезне задоволення, і, звичайно, результати моїх учнів, якими я дуже пишаюся. Мені приємно самостверджуватись в моїй діяльності.

#5. Які плани на 2019-2020 рр.?

Що стосується організації дитячих змагань з плавання “Sea Star”, то стоїть мета – купити електронну систему хронометражу до кінця 2019-го, провести ще мінімум чотири етапи змагань “Sea Star” до кінця наступного року й на кожному заході самовдосконалюватися, набиратися досвіду, покращувати організацію. Тобто, рости ще є куди й це – лише початок. А що стосується особистих планів, то у мене в планах – далі брати участь у змаганнях з плавання на відкритій воді, продовжувати займатися спортом, відкладати гроші на особисті потреби та допомагати батькам.

#6. У що ви інвестували б $1 млн?

Насправді у мене немає мільйона і, щоб його отримати, потрібно інвестувати. Інакше, я вважаю, він не з’явиться. А взагалі, 40% я б витратив на придбання криптовалюти, 25% інвестував би у нерухомість, 20% – у фондовий ринок (краще в український) або у якісь великі закордонні компанії, 15% – в організацію заходів з плавання (дитячі змагання та змагання на відкритій воді на довгі дистанції).

#7. Ви думали над створенням спеціального фонду для інвестицій у спорт? Як би ви мотивували інвесторів підтримувати в цей фонд?

Ні, не думав. Для кожного інвестора має бути особливий підхід. Для інвесторів важливий прибуток від їх вкладень, тож я б шукав способи мотивувати кожного з індивідуальним підходом. А взагалі, найкраща мотивація – це грамотно складений проект з цілями й завданнями на кілька років вперед та реальними цифрами прибутку.

#8. Чим ще захоплюєтеся крім спорту? Що читаєте? 

Крім спорту захоплююся криптовалютою. Мене цікавить все, що відбувається з новим видом цифрового активу та його розвиток.

Захоплююся роботою нашого новообраного президента. Мені дуже подобається його відкритість. Вважаю що він робить багато чого хорошого, робить те, за що йому не прийдеться червоніти.

Зазвичай читаю мало. Якщо читаю, то книжки з фінансів (щось про те, як примножити та зберегти капітал): Ворена Баффета та Роберта Кійосакі. Дуже сподобалася книга Дена Мілмана “Шлях мирного воїна”. Переглядаю статті про спорт і почав захоплюватися статтями про організацію змагань на відкритій воді.

#9. Хто чи що вас надихає?

Найбільше надихає мій товариш Віталій Алпатов, який є найголовнішим в організації наших змагань “Sea Star”. Він справжній трудяга і просто класний хлопець, який постійно штовхає до дій. І якби не він, то як зазвичай і буває “все б розвалилося”. Насправді ми стикаємося з дуже багатьма труднощами в нашій справі й Віталік може вдало розв’язувати проблеми. Поки ми абсолютно нічого не заробляємо, а лише витрачаємо свої кошти на організацію заходів. І знаєте, це дуже круто: бачити боротьбу за лідерство на самому заході, коли у кожного своя доріжка і кожен бажає бути кращим. І я вважаю що це не розвиває якусь ворожнечу між людьми, а навпаки – з’єднує та надихає.

#10. Які проблеми найбільш характерні для українського спорту і як їх можна вирішити?

Як я вже говорив раніше, це низький рівень занять спортом населення в нашій країні починаючи з дітей. Якщо взяти людей в Америці чи Європі, то відсоток тих, хто займається спортом набагато вищий, ніж в нашій країні.
Щоб розв’язати цю проблему, треба щось міняти на законодавчому рівні. От, наприклад, у Данії на продукти, що містять понад 2,3% жиру, введений додатковий податок. Я не кажу, що слід зробити так само. Треба створити такі закони, щоб люди платили не за те, що вони займаються спортом, а за те, що не займаються.

Заняття спортом не всім по кишені. Я не уявляю, як, маючи зарплату в розмірі 4 тис. грн, можна купити собі карту у фітнес-клуб, не кажучи вже про те, як жити на такі кошти. На мою думку, потрібно зробити спорт доступнішим шляхом створення конкуренції. Так, у Німеччині фітнес-клубів близько 7,6 тис., ще є чимало спортивних споруд та майданчиків, побудованих державою. В Україні цього всього бракує. Так, звичайно, не залучити велику кількість людей до заняття спортом. У спортсменів абсолютно немає мотивації. Наразі у спортсменів немає бажання працювати у три поти все життя заради того, щоб увійти до складу Збірної команди України та отримувати 3,5 тис. грн. Вони втратили сенс. Дуже низька мотивація з боку держави для тих людей, які несуть прапор нашої країни.

Більше новин та актуальних матеріалів у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram