Герої
2 Липня 2019
3 081

Руслан Шостак: В житті за все треба платити

Засновник, співвласник і генеральний директор компаній “РУШ” (ТМ EVA) і “Омега” (ТМ VARUS) – про life-work баланс, імунітет до криз та рецепт успішного партнерства

Фото: Асоціація Рітейлерів України

Про мотивацію

Це питання глибоко філософське. У кожної людини є свої відповіді на запитання про мотивацію. Мені подобається приказка: “Людина народжується двічі: перший раз, коли приходить у цей світ, а другий раз, коли розуміє, для чого народилася”. Так от, люди, які зрозуміли навіщо народилися, із задоволенням встають зранку, йдуть на роботу й отримують справжню втіху від справи, якою займаються. Ну й, напевно, амбіції та бажання щось змінити і зробити щось нове – це ті речі, які можуть мотивувати будь-яку людину.

Про life-work баланс

Досить складне запитання. В житті за все треба платити. І якщо людина хоче бути успішною в бізнесі, їй завжди доводиться чимось жертвувати. Я зустрічав успішних людей, які знайшли такий баланс, але це рідкість. Частіше за все, якщо людина успішна в бізнесі, вона розплачується особистими відносинами. І навпаки – якщо людина успішна в особистих відносинах, вона платить якимись нереалізованими можливостями у своїй кар’єрі. Знайти баланс в цьому питанні дуже складно.

Останній критерій, за яким потрібно вибирати партнера, – це кількість грошей, яку він може дати. Від цього залежить не так ваш фінансовий успіх, ваша кар’єра, від цього залежать втрачені 10-15 років вашого життя

Про партнерство в бізнесі

Партнерство – один з найскладніших аспектів бізнесу. Практично кожному з нас потрібні партнери чи то в різних проектах, чи то в одному великому. Вибір партнера – дуже важливий процес, який може як забезпечити успіх бізнесу, так і створити йому ще більші проблеми, ніж дружина чи ще хтось. Тому останній критерій, за яким потрібно вибирати партнера, – це кількість грошей, яку він може дати. Від цього залежить не так ваш фінансовий успіх, ваша кар’єра, від цього залежать втрачені 10-15 років вашого життя. А роки цінніші, ніж сотні мільйонів втрачених грошей. Це дуже важлива історія, й рецептів тут не буває.

Ми називаємо “божим промислом” ситуацію, коли ти зустрічаєш тих людей, з якими тобі комфортно, легко, з якими ви з півслова розумієте один одного, питання бізнесу.

Напевно, найважливіше – це бути чесними один з одним, бути вимогливими, змушувати розвиватися себе та свого партнера. Це дозволить створити міцну основу й чітке бачення того, що робити далі, як рухатися по кар’єрних сходах і як розвивати ваш бізнес.

В Україні з партнерством пов’язано багато чого особистого, і в цьому велика проблема. Є ще проблема з юридичною недосвідченістю наших партнерів, тому що якби всі грамотно прописували і підписували договори про спільну діяльність, то труднощів було б менше. Якщо партнерство знаходиться в юридичній площині, всі будуть щасливі.

Про розвиток під час криз

Криза – це унікальні можливості. Це класична історія. Я займаюся бізнесом майже 25 років, і за всі ці роки можу згадати лише короткі вікна, коли в нас у країні кризи не було. Тому я хочу всіх втішити і сказати: хлопці, ми всі є кризовими менеджерами, бо вижили, в нас є імунітет до криз. Якщо ви тут і ваш бізнес досі живий, відтак, ви хороші кризові менеджери.

Нещодавно я возив своїх співробітників до США, щоб, навпаки, вивести зі стану кризи. Ми багато розвиваємось, але хочеться бути ще сильнішими. І ми їхали, щоб відкрити свідомість, щоб зрозуміти, що можна по-іншому, що без кризи світ теж існує.

Ми всі українці, ми всі у кризі й нам загрожуватимуть нові кризи. Але точно знаю: не буває криз, про які б усі знали. Тому якщо ви чекаєте на кризу, вона точно не прийде. Оптимізуйте свої витрати, будьте напоготові, шукайте нові можливості, правильно формуйте свої баланси і розраховуйте, що завжди буде добре.

Про конкуренцію

Усі проблеми зосереджуються саме в нас, як і наші переваги залежать від нас. Розповім кілька кейсів, які трапилися ще на зорі існування нашого бізнесу. 2002 р. ми відкрили один з перших супермаркетів Varus. Незабаром буквально в 300 м від нього METRO відкрив свій гігантський новий комплекс. Природно, якийсь час всі ми, включаючи менеджмент, перебували в депресії. Після відкриття METRO ми втратили близько 30% продажів. Ми напружилися, адже для нас це було питання життя та смерті. Ми перебудувалися і рівно за півроку продавали на 20% більше, ніж до відкриття METRO. І ми зрозуміли, що немає ніяких проблем.

2007 р. у нас було 100 магазинів EVA, а на український ринок вийшла компанія Watsons – світовий монстр drogerie-формату з 10 тис. магазинами в усьому світі. Тоді вони купили в Україні невелику мережу “DЦ”, що була подібна нашій за розмірами. Ми були нажахані. Розуміли, що в країну заходять сотні мільйонів і досвідчений менеджмент, і все це отримують наші конкуренти. Ми були в шоці. Але за 10 років ми відкрили майже 900 магазинів, EVA присутня в усіх основних населених пунктах, і маємо надію, що наші конкуренти будуть такими ж сильними.

Тому вся справа у внутрішніх силах і ресурсах, не треба нікого боятися. Є мільйон можливостей виділитися серед конкурентів, можна стати крафтовими, іншими. А з великими монстрами боротися на локальному ринку часом легше, ніж їм витримати конкуренцію тут. У них більше проблем, ніж нам бачиться, повірте. Треба боятися тільки себе. Саме в нас криються проблеми, і не треба зі старту думати, що ми програємо. Краще думати, що ми завжди виграємо, і так буде.

В усьому світі зараз, завдячуючи глобальним мережам, зв’язкам, розгортається справжня бійня за людей

Про кадри

У світі зараз існує дуже велика проблема – люди. Ми, живучи в Україні, не можемо навіть уявити, як багато у світі грошей. І нам здається, що найважливіший ресурс для бізнесу – це гроші. Але набагато важливіший ресурс – люди. В усьому світі зараз, завдячуючи глобальним мережам, зв’язкам, розгортається справжня бійня за людей. Ми це бачимо: багато хлопців з України виїжджають працювати в міжнародні корпорації цілими командами. Ми в США бачили команду з Запоріжжя, яка просто встала і виїхала. А вони могли б працювати тут. На жаль, це глобальний виклик, і таких хлопців буде все менше і менше у нас.

У бізнесі це одне з найскладніших питань: як зберегти, як втримати, як навчити та як знайти нових людей. І це питання не панельної сесії, їм мають займатися, вивчати його HR-спеціалісти, в тому числі й американські. Ми були в Walmart, і нам розповіли, що відкривається лабораторія Walmart, куди шукають 3 тис. інженерів, ІТ-фахівців. Ми були в шоці – 3 тисячі!! Де ж їх взяти? На що нам відповіли: у світі живуть 7 млрд чоловік, тут і будемо фільтрувати. Для них це досить проста історія, адже у них є технології. Зараз ці прекрасні “рибалки” ловлять “рибу” в нашому “озері”, забирають наших людей. Нам в Україні доведеться навчитися цим технологіям, якщо ми хочемо зберегти, знайти нових або виростити гідних фахівців. Це надзавдання, яке нам усім доведеться вирішувати протягом найближчого десятиріччя.

У мене працюють 20 тис. людей. І, зрозуміло, коли ми обговорюємо тему, хто їде на полуницю, для нас це дуже гостре питання. Але це ринок, з цим нічого не зробиш. Є один цікавий кейс. У Харкові у друзів працює великий металургійний комбінат. Якось до них приїхав польський автобус і вивісив плакат “Welcome to Poland – даємо працівникам 1500 євро”. Вже наступного ранку заяви на звільнення написали майже всі співробітники. Там працювали близько 300 осіб і реально 150 фахівців поїхали – це був справжній колапс. Тому думати про те, як утримати співробітників, треба вже зараз, на всіх рівнях й у всіх сферах. Квиток до Кракова коштує 18 євро, віза не потрібна. А там ти отримуєш експертизу, зростання, інше життя, стабільність, масу переваг.

Якщо ми хочемо це зберегти, отримати надрезультат, нам необхідно розвивати свій бізнес. Або приїде автобус, а зараз вони їдуть з Естонії, Литви, і наші хлопці поїдуть туди. Зараз є купа пропозицій з Австралії. Там навіть знімають фільми про Івана з Полтави, який демонструє своє життя в Сіднеї, свій відпочинок, безкоштовну їжу в компанії, й закликають: “Будь, як Іван, – їдь до Сіднея”. Тому нам щось пропонувати після цього всього дуже важко.

Про залучення інвестицій

Для розвитку будь-якого бізнесу чи економіки потрібні інвестиції. Це дійсно пальне, без якого локомотив не поїде. І тут є проблема, яку нам не вирішити. Адже ми – українська компанія, а велика частина інвестбанків не розглядає український бізнес як поле для інвестицій. І це колосальна проблема для країни. Ми чуємо про успіхи в рейтингах тощо, але це не так. Наші компанії практично не приймають на західних ринках.

Мережа EVA, один з наших бізнесів, 2014 р. була останньою українською компанією, яка закрила облігаційні позики. А торік ми стали першою комерційною компанією, що випустила облігації на ринку. Але це дуже складна праця, і ми бачимо, що ринок досить слабкий. Ми випустили декілька мільйонів, і виявилось, що для ринку це копійки, хоча для нас це було дуже важко.

Банківського фінансування в Україні практично немає. І для будь-якого бізнесу, особливо молодого, це критичний колапс.

Останнє, що залишається, – це акціонерний капітал. Але, як ми знаємо, це найдорожчі гроші. Адже за них ти віддаєш найдорожче, що у тебе є, – частку в компанії. Водночас бізнесу потрібно “пальне”, потрібні кошти для розвитку. Тому, на мій погляд, краще мати 10% у великій компанії, такій як Google, ніж 100% у невеликому крафтовому бізнесі. Мій головний посил: шукайте можливості – вони є.

Наші компанії шукають всі можливості: ми випускаємо облігації, кредитуємося в банках, залучаємо приватні інвестиції, постійно ведемо переговори з якимсь пулом інвесторів. У багато проектів, особливо в девелоперські, ми залучаємо інших партнерів. Ми завжди шукаємо капітал на ринку. Це важка праця, але іншого вибору немає – гроші не падають на нас з неба. Треба встати зранку, зрозуміти, з ким вести переговори, і йти далі. Ми провели сотні переговорів, на які я витрачав “дурних” 30-40% свого часу. Зараз витрачаю менше, але теж досить багато.

Тому шукайте всюди, адже бізнес в Україні перебуває в такій ситуації, що змушений шукати кошти всюди, задля того щоб рости.

Ми хочемо виходити на міжнародні ринки, хочемо бачити себе в рейтингу Fortune 500

Про майбутнє бізнесу

Нам вдалося побудувати компанію без підтримки олігархів і президентів. І ми стали майже 30-ю компанією на ринку України. В майбутньому нам хотілося б бачити себе глобальною компанією. Точно хочемо виходити на міжнародні ринки, хочемо бачити себе в рейтингу Fortune 500.

Країна коштує стільки, скільки коштують її компанії. Ми всі повинні бути багатими і щасливими – це основна теза, іншої бути не має. Ми хочемо, щоб усі компанії прагнули потрапити до глобальної історії і коштувати дорого.

Записано під час RAU Investment Forum 2019

Більше новин та актуальних матеріалів у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram