Герої
2 Квітня 2021
2 611

Правила бізнесу Франсуа Піно: Мої конкуренти або помруть самі, або я їх з’їм

Історія успіху третьої найбагатшої людини Франції

Франсуа Піно — впливова персона у світі сучасного люксового бізнесу. Таких неймовірних висот він зміг досягти завдяки приголомшливій бізнес-інтуїції та хватці. На батьківщині його прозвали піратом через те, що він поглинає компанії та безжально змінює весь топ-склад організацій.

Народився відомий француз у Бретані 1936 року. У 15 років Франсуа почав працювати на лісопилці батька та навіть не збирався йти здобувати вищу освіту. Навіщо? Адже навчання ніколи йому не подобалося.

Ставши успішним, Піно не раз хвалився: “Єдиний документ, який підтверджує мою кваліфікацію — це водійські права”.

Особливо обтяжувати себе пошуками роботи Піно також не поспішав. Кілька років він перебивався випадковими заробітками в Парижі та Бретані. Таке ставлення до життя не подобалося рідним, які намагалися його влаштувати на більш-менш пристойну роботу. Однак це лише дратувало хлопця. Він був упевнений, що треба покладатися лише на себе.

Одними бажаннями розбагатіти не виходило. У 1956 році Піно на два з половиною роки йде служити добровольцем до французької армії в Алжирі, де в той час місцеве населення воювало за незалежність. Там Піно брав участь у багатьох операціях, заслужив похвалу керівництва та закінчив службу унтер-офіцером. Також подейкують, що він приторговував зброєю, проте доказів тому немає.

З армії Франсуа повернувся іншою людиною — впевненою та цілеспрямованою. При ньому були довгоочікувані гроші, що дозволило у 27 років відкрити власну компанію Pinault group, яка торгувала деревиною, та одружитися з дочкою його постачальника Луїзою Готьє.

Незабаром він познайомився та потоваришував з молодим політиком. Звали його Жак Ширак, якому Франсуа врятував життя. У 1976 році, коли Жак Ширак вже обіймав посаду прем’єр-міністра, він мав їхати на ділову зустріч потягом, у якому терористи з групи Карлоса Шакала підірвали бомбу. Саме Піно відмовив його від цієї поїздки. З того часу Жак Ширак сприяв бізнесу свого друга.

На фото: Франсуа Піно та Жак Ширак

Торгівля деревиною була досить прибутковою. Бізнесмен не раз говорив, що йому допомагає інтуїція. У 1973 році, покладаючись на неї, він продав Pinault group англійським інвесторам. Сума угоди склала 30 млн франків (понад $5 млн). Незабаром трапився обвал фондового ринку, і Піно викупив компанію назад, але вже за 5 млн франків (приблизно $900 тис.). Виходить, що за той рік бізнесмен заробив більше, ніж за попередні п’ять років.

У 1987 році, відбулася ще одна вдала угода. Піно купує 75% Chapelle Darblay (виробника паперу) і 1990 року продає її за рекордну суму в 525 млн франків (близько $45 млн).

Згодом 52-річний підприємець з юного шукача пригод перетворився на шанованого бізнесмена, що має вірну дружину та чотирьох дітей. Саме тоді він вирішив знехтувати респектабельністю та здійснити свою давню мрію — стати дуже багатою людиною.

У 1988 році Піно через Паризьку біржу виводить свою компанію на IPO, тим самим відкриває для себе галузь ритейлу.

Дуже скоро Франсуа став одним із найуспішніших брокерів на Паризькій біржі. Він купує одні підприємства та продає інші. Його спекуляції на біржі йдуть з незмінним успіхом.

Наприкінці 1989 року голова ради директорів CFAO (Франко-африканського торговельного союзу) Поль Паолі запросив Піно інвестувати в компанію. Почавши з частки в 20%, бізнесмен за кілька місяців приєднав організацію до своєї групи. Чинні директори, починаючи з Паолі, були негайно звільнені. А Pinault group продовжила справу торговельного союзу — поставки електроустаткування до Африки.

1991 року державний банк Credit Lyonnais вирішив купити американську страхову компанію Executive Life. Проте США забороняли банкам купувати більше 25% акцій страховиків. Тоді Credit Lyonnais залучив для угоди кілька французьких фірм-посередників, зокрема й ту, що належала Піно — Artemis. Посередники отримали право продати всі цінні папери, які знаходилися на балансі страхової фірми. За різними оцінками, Піно заробив на угоді $1-2 млрд. Цей капітал став підґрунтям його нової імперіі. Влада США дізналася про порушення лише через сім років. Ще п’ять років знадобилося, щоб змусити Піно заплатити $185 млн штрафу.

Зароблені мільярди підприємець відразу ж пустив у справу — купив свою першу мережу роздрібної торгівлі Conforama. Ще через рік — один із найбільших паризьких універмагів Printemps. І відразу ж відправив у відставку його топменеджерів, замінивши їх своїми людьми.

На фото: Франсуа Піно з сином Франсуа-Анрі та невісткою Сальмою Хайєк

У 1994 році бізнесмен придбав роздрібну мережу La Redoute та найбільшу у Франції мережу книжкових магазинів Fnac. Тепер його група називається Pinault-Printemps-Redoute (PPR). Вона є найбільшим роздрібним об’єднанням у Франції з капіталізацією близько $16 млрд.

Між тим Піно продовжував купувати. Він немовби намагався взяти реванш за 25 років занять лісоторгівлею та поглинав буквально все: панчішну фабрику Orcanta, фармацевтичну компанію SCOA, скандинавське поштове об’єднання Ellos, постачальників офісного устаткування Guilbert та Niceday. За агресивну непербірливу скупку й тотальне звільнення менеджерів Піно скоро прозвали “спрутом”, а його групу жартома називали “торгує всім, від скріпки до тракторів”. Почувши про це, Піно з гордістю заявив своїм співробітникам: “Мої конкуренти або помруть самі, або я їх з’їм”.

До 30 років Франсуа Піно не бував у жодному музеї. У 1972 році дружина вмовила Піно купити роботу художника Поля Серюзье. Вирішальним аргументом при покупці було те, що зображена жінка нагадала Піно його бабусю. Сучасне мистецтво Піно відкрив для себе в Америці, коли 1990 року купив полотно Піта Мондріана у формі ромба. Після цього він уже не міг зупинитися. Інтерес до мистецтва зростав стрімко та послідовно — Пікассо, кубісти, Ротко, Піт Мондріан, Енді Ворхол, Джефф Кунс. Свою колекцію магнат виставив у венеціанському Палаццо Грассі, який був реконструйований у музей японським архітектором Тадао Андо та відкрився 2006 року.

У 2009 році також було відкрито новий музей, що розмістився в будівлі колишньої митниці Punta della Dogana.

У 1998 році Франсуа придбав відомий аукціонний будинок Christie’s, і, як за звичай, за рік звільнив практично весь керівний склад, залишивши лише лорда Хіндліпа — президента. А штаб-квартиру Christie’s він перетворив на елітний готель з бутиками.

При передачі справ з’ясувалося, що з 1992 року керівники Sotheby’s і Christie’s погоджували розмір комісійних своїх клієнтів. Франсуа Піно побачив у цьому можливість дискредитувати конкурента і заявив про це поліції. Вибухнув грандіозний скандал, внаслідок якого під суд потрапили керівники Sotheby’s, а Міністерство юстиції США оштрафувало конкурентів Піно на $45 млн. Christie’s від штрафу був звільнений “за сприяння правосуддю”. Тепер він отримує половину доходів від світової торгівлі мистецтвом.

На фото: Зі старшим сином Франсуа-Анрі Піно

Потяг Франсуа Піно до вишуканості вилився у придбання Yves Saint Laurent, Boucheron, Gucci Group, Puma, Ulysse Nardin, Brioni, Alexander MacQueen, Balenciaga. Усі вони увійшли до імперії Kering. Керівників цих фірм він спокусив обіцянками повної свободи дій — вони радо зголосилися на угоду. Проте стратегія підприємницької діяльності француза не змінилася. Як тільки він отримав повний контроль над компаніями шляхом кількох афер, він швидко замінив усе керівництво своїми людьми. Єдине кому довелося поступитися — білошвеям Yves Saint Laurent, які через суд отримали компенсацію аж $2,5 тис.

Наразі, будучи одним із найбагатших людей світу,  Франсуа Піно веде звичний для мільярдерів спосіб життя. Він відомий колекціонер предметів мистецтва, які охоче виставляє у Венеції. Підприємець володіє футбольним клубом “Ренн”, який грає в Ligue 1 Франції. Також йому належить театр Маріньї, відкритий ще у XIX ст. Має нерухомість у різних частинах світу. Зокрема, йому належить будинок в Лондоні в районі Челсі вартістю $32 млн, побудований 1868 року. Також він володіє курортом у штаті Колорадо — Vail Resort.

Мільярдер веде досить замкнутий спосіб життя — інтерв’ю не дає, рідко фотографується та вважає за краще жити в своїх маєтках подалі від міської суєти.

Після відходу від керування бізнесом Франсуа придбав виноробне господарство Chateau Latour.

Піно першими з найбагатших сімей Франції відгукнулися на трагедію, коли згорів Нотр-Дам-де-Парі. Було виділено €100 млн на реконструкцію.

Станом на 2020 рік статок Франсуа Піно оцінюється в $38,7 млрд, що робить його 27-ою найбагатшою людиною у світі та третьою найбагатшою людиною у Франції.

Джерело: newbusiness, bloomberg, denga, vc, moneymakerfactory, відкриті дані

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Контекст

Ми у соцмережах

Слідкуйте за нами у Facebook або ж читайте усе найцікавіше у нашому каналі в Telegram