Засновник “Крафтові соцмережі” – про ідею нового проєкту, мільйон інвестицій та причини невдач українських соцмереж
Олексій Мась – засновник низки успішних інтернет-проєктів, серед яких Українська банерна мережа, Infostore, UAportal та інші, а ще спісзасновник відомого в ІТ-сфері iForum. Влітку поточного року він покинув роботу у компанії з “великої трійки” вітчизняних мобільних операторів задля нового стартапу, що, за його задумом, має стати “єдинорогом”.
Investory News розпитали Олексія про те, як це має працювати, де шукати інвесторів, та про найголовніші інтернет-тренди.
– Цього літа ви пішли з “Київстар”, де працювали з 2015 року. Як тепер оцінюєте це рішення?
– Так чи інакше, я всі рішення приймаю інтуїтивно. І це я оцінюю позитивно, вважаю, що вчинив правильно.
Певний час я думав, що, можливо, правильно було б піти рік тому. Мене на роботу запрошував Петро Чернишов, і він пішов з компанії рік тому. І був момент, коли я теж думав, чи не час розпочати якийсь новий проєкт?
Але потім дійшов висновку, що “Крафтові соцмережі” рік тому не були б такими актуальними, як зараз. Гадаю, що таймінг обраний правильно. Зараз стала можливою схема роботи, коли люди готові скинутися невеликими грошима для крауд-інвестування. І при цьому дозріла сама ідея, що соцмережі мають змінитись.
Вважаю, що вона дуже важлива для світу в цілому. Адже інтернет було задумано як розподілену систему. І спочатку ця система мала протидіяти ядерній загрозі. Тобто інтернет мав вижити під час ядерної війни. Але виявилося, що ця розподілена система добре протистоїть й урядовим ініціативам. Якщо уряд вирішить зненацька щось зарегулювати, завдяки розподіленості інтернет знов-таки виживе.
Але є один нюанс: тільки-но великі компанії, Facebook, Amazon, Google, Apple, сконцентрували в своїх руках величезну силу, державі стало легко на них тиснути. Влада просто викликає “на килим” Марка Цукерберга. Якщо ти великий, держава має на тебе вплив. Вона не могла би впливати на 5 млн сайтів так, як на один Facebook.
Тому ми – частина глобального тренду на повторне розподілення інтернету. Це – наша місія. Але будучи молодою людиною, я інвестував би серед іншого у створення спільноти, екосистеми. Просто я справді вважаю, що спільноти – це нове золото у сенсі людського спілкування, людського капіталу.
У нещодавньому номері журналу “Harvard Business Review” обговорювалась тема, що екосистема – це новий тренд у бізнесі. Точніше – бізнес навколо екосистем. Й у тому, що стосується інтернету, я також є прихильником цієї теорії. Усі успішні бізнеси, що ми мали, завжди були екосистемами.
– Тобто ідея цього проєкту існувала давно, зараз просто настав час її реалізувати?
– В цілому, за 20 років я створив три соціальні мережі, “Крафтові соцмережі” – це, по суті, третя. Першою була “Дерево друзів” на українському порталі. Ми таким чином перевіряли теорію шести рукостискань. Ми тоді заклалися на пляшку вина і за два місяці обігнали ресурс, в якого були інвестиції в $1,5 млн. А в нас було лише $60 тис.
Infostore одночасно був найбільшим файлообмінником у східному регіоні та соціальною мережею з внутрішньою валютою, своїми правилами гри, новинами. Були й менші проєкти. Наприклад, маленька соцмережа, присвячена книжкам, BOOK.UA, – сайт знайомств через книжки. Напевно, це мій найулюбленіший сайт на цю тему, де зібрані кращі рецензенти країни. Тому, так, я вірю у соціальні мережі.
Ще коли я починав займатися інтернетом, моя місія полягала в тому, щоб зробити його об’єднавчим майданчиком. Люди мають там спілкуватись. Я від неї не відмовився, вона досі актуальна. Перший сайт у мене, до речі, був некомерційним. Там спілкувалися фантасти, молоді автори, які хотіли писати, а також корифеї – Сергій Дяченко, Сергій Лук’яненко… Вони приходили відповідати на питання, а іноді й посваритися, і це була достатньо інтерактивна річ. Ми придумали лайк та дизлайк за 10 років до Facebook.
– Якою є аудиторія вашого проєкту і як перетворити його на прибутковий бізнес?
– Цільова аудиторія – це активні люди, які хочуть створювати свої спільноти. Сталося так, що зараз це, по суті, хто завгодно: і косметологи, і маркетологи, і молоді автори, і туристичні агенти.
– Тобто для вас це B2B?
– Чому? Том Пітерс колись сказав, що кожна людина – це бізнес. Я прихильник цієї тези. І ті, про кого я казав, – це найчастіше одна людина або невелика сім’я. Наприклад, є сім’я блогерів. Він пише про IT, вона – про здоровий спосіб життя, ресторани. По суті, кожен з них – це бізнес. Але вони самозайняті. Впродовж 10 років створюють спільноти в Telegram, Instagram, Facebook, продають там рекламу, якусь взаємодію, як зараз модно казати, інтеграцію реклами в контент. Зараз створювати спільноту – це малий бізнес, зазвичай ним займаються 1-2 людини. Вважаю, що потенційно ми побачимо історії, коли це буде і великий бізнес. Можливо.
За моїми оцінками, в Україні зараз є близько 100 тис. спільнот, а буде до мільйона. І будуть люди, для яких ці спільноти стануть бізнесом.
– Що зможуть “Крафтові соцмережі”, чого не може Facebook або Telegram?
– Насамперед ми хочемо зробити їх приватними: ви зможете “забрати” свою спільноту зі своєю аудиторією, перенести її на інший домен. У нас буде відкритий код. Це певна свобода. Також ми хочемо трошки більше зануритися у гейміфікацію. Pokémon Go заробили на цьому мільярд. Потім Nimses різко піднявся на цій самій темі, хоча вони й не змогли її розвинути. Подивимося, можливо, їм це ще вдасться.
Наразі американський ринок гейміфікації, за різними даними, оцінюється у $3-20 млрд. Гейміфікується робота зі співробітниками та клієнтами. Гадаю, гейміфікація програм лояльності для малого бізнесу буде одним з наших ключових напрямків.
Загалом, комунікація стає глибшою, з якимись елементами гейміфікації. Facebook у цьому сенсі для нас – це “роба”. Вона стандартна, всім підходить, але це не шик-модерн. Ви не зможете виділитися на тлі іншої спільноти, ви просто будете ще однією спільнотою у Facebook. А в нас ви за три кліки зможете створити спільноту за своїми правилами, зі своїми нагородами.
Зараз користувачі – це і є контент. Колись ти говорив: “В мене є ресурс на тисячу статей”. А зараз ти кажеш: “В мене є ресурс, де 300 рецензентів щодня пишуть чудові рецензії на книжки”. Тобто головний контент – це люди. Так вийшло. Тому, до речі, соцмережі й злетіли так сильно.
Наш бізнес – це вирощувати експертність. Ми об’єднуємо людей у групи, даємо рейтинги експертів. І це відрізнятиме нас від Facebook
Ми вирішили, що наш бізнес – це вирощувати експертність. Ми об’єднуємо людей у групи, даємо рейтинги експертів. І це відрізнятиме нас від Facebook. Система рейтингів дозволяє групі зберігати професійний контент. У Facebook головний той, у кого більше підписників. А завдяки експертному рейтингу мала група може існувати. Наприклад, фізики, філософи писатимуть на свої теми і, по суті, матимуть захищену систему, куди новачок навіть одразу й не потрапить. Спочатку він потрапить у “пісочницю”, а доступ у головний чат треба буде заслужити.
– Чи це не повернення до форумів початку 1990-х років?
– Вважаю, що це використання кращого, що є у форумах. Власне, приблизно у такому вигляді форуми колись і жили, але їх поглинула більш гнучка система – Facebook. Але тепер час творити систему ще гнучкішу за Facebook. В інтернеті щоразу перемагає більш гнучка система. Але якісь речі вічні.
– Поговоримо про інвестиції. Скільки грошей потрібно для реалізації проєкту і якою є схема інвестування?
– У нас змішана схема інвестування. Є “синдикат”, малі інвестори. І паралельно ми спілкуємося з великими інвесторами. Ми хочемо бути “єдинорогом”, хочемо досягти капіталізації в $1 млрд. Для цього нам необхідні кілька раундів фінансування: $100 тис., $1 млн і $10 млн. Після раунду на $10 млн, вважаю, спробуємо дотягнутися до мільярдної капіталізації.
Ми хочемо бути “єдинорогом”, хочемо досягти капіталізації в $1 млрд. Для цього нам необхідні кілька раундів фінансування: $100 тис., $1 млн і $10 млн. Після раунду на $10 млн, вважаю, спробуємо дотягнутися до мільярдної капіталізації
Дехто з локальних менторів пропонує робити перший раунд більшим, не $100 тис., а $250 тис. Але за нього ми ще боремося, ведемо переговори з п’ятьма великими компаніями. Титульного інвестора поки немає. Серед малих інвесторів є думка, що титульний інвестор і не потрібен. Але я так не вважаю. Тим паче що в нас претенденти у титульні інвестори дуже цікаві.
– Це хтось з українських інвесторів?
– Так, поки ми розглядаємо лише локальних, адже хочемо бути українським “єдинорогом”, який управляється з України. Хоча, можливо, другий раунд будемо шукати вже у Долині.
Наприклад, після виходу з Y Combinator середня інвестиція складає $1 млн з оцінкою у $10 млн. Там трошки простіше. Зібрати ж $1 млн в Україні за місцевих інвесторів означає моментально стати легендою. А там це звична річ, звичайна інвестиція. Тут, на жаль, сили нерівні. Але я дуже вірю в Україну, в наших програмістів, наших людей.
В нас є унікальні фахівці. Інша справа, що екосистема самого бізнесу та інвесторів, наявність венчурних інвесторів – це поки кам’яний вік.
– Малі інвестори – хто вони? Як вони інвестують?
– Ми вирішили, що нам потрібні лідери думок та осередки впливу, з яких і виростуть наші соцмережі. Це ж спільноти, а їм потрібні лідери. Й у лідери цих спільнот ми обрали кращих людей індустрії. І так вийшло, що коли ми запросили їх інвестувати, всім стало цікаво, й у підсумку вийшов цілий клуб.
Мінімальний вхід коштує $100, максимальний – $1 тис. Так вийшло, що це люди, які вірять у мене, у проєкти, які я вже створював. І вони вважають, що все вийде. Тому вони інвестують не лише $100, а й свою віру. І зараз для нас ця віра важливіша за гроші.
І якось так виходить, що вони починають працювати на спільну справу. Вони інвестують свій час, приїжджають на “мозкові штурми”, знімають відео, пишуть статті про те, як має розвиватися інтернет, як має бути влаштована гейміфікація.
Виділити їм частки ми обіцяємо після того, як оформимося юридично. На жаль, в Україні це не так просто зробити, оскільки закон про крауд-інвестування поки розробляється. Цим займаються в тому числі мої друзі, тож подивимось, як їм вдасться його впровадити.
До речі, малі інвестори навіть інколи лякають великих. Їх вже багато, близько 280, і це поважні люди. Вони маленькі, але з ними потрібно рахуватися. Водночас це дає певну демократизацію проєкту.
– Щодо вашої мети стати першим українським “єдинорогом”, то вас випередив Grammarly. Як ви їх оцінюєте?
– Вважаю, що вони круті. Звичайно, завжди має місце суперечка щодо того, яку компанію вважати українською. Адже Grammarly – це вже фактично міжнародна компанія. Проте я радий за всіх “єдинорогів”, які ще будуть. Бути першим – не головна мета.
Якщо в регіоні є “єдинороги”, інвестори охочіше йдуть на угоди. Тож тут всі у виграші. Тому це не змагання. На IT-ринку одні “єдинороги” дозволяють ставати “єдинорогами” іншим. І для України чим більше “єдинорогів”, тим краще. Якби в нас їх було 10, до нас би вже всі інвестори вишикувалися б у чергу.
Але водночас я вважаю, що було б прикольно, щоб таким “єдинорогом” керували з України. Щоб не було такого, як раніше: мовляв, ось Стів Возняк колись давно виїхав з України, тож він наш. Це була велика натяжка. Потім натяжки стали меншими, з Grammarly взагалі вийшло майже без натяжок. Сподіваюся, колись буде повністю все наше: й інвестиції, й навіть ринок.
Але поки ми націлені на світовий ринок. Адже мільярдна капіталізація без глобального ринку неможлива в принципі. Принаймні, поки що. Водночас це й добре, адже місія країни – створювати компанії, що сприймаються у всьому світі.
– Як, на вашу думку, виглядатиме інтернет років за 10?
– Важко вгадати. 10 років тому ми навряд чи могли передбачити те, що відбувається зараз. Але я вважаю, що буде більш зв’язаний інтернет, люди проводитимуть там ще більше часу. Фактично вони вже не відрізнятимуть реальність від віртуальності.
Також цінуватимуться віртуальні цінності. Для нас було шоком, коли прийшов юнак та купив акаунт у грі в нашого розробника за $500. Це було 15 років тому, тоді це виглядало взагалі дивно. А зараз це величезний бізнес. Для молодого покоління віртуальні цінності вже рівні з реальними, а за 10 років вони становитимуть 90% цінностей.
У майбутньому всі технології повернуться в тому чи іншому вигляді. Це буде певна суміш доповненої реальності та звичайної, і люди інвестуватимуть у віртуальні цінності.
Гадаю, це все буде пов’язано у тому числі з доповненою реальністю. Зараз у цьому напрямку є невеликі спроби, всі над цим сміються. Google вийшов на ринок зі своїми окулярами доповненої реальності кілька років тому. Хоча реальність там була така собі. Тоді вони не перемогли, але вони повернуться. Всі технології повернуться в тому чи іншому вигляді. Це буде певна суміш доповненої реальності та звичайної, і люди інвестуватимуть у віртуальні цінності.
Але, знову ж таки, я, як людина, що писала наукову фантастику 20 років тому, розумію, що робити передбачення важко. Фантасти багато чого вгадали, і водночас існує безліч сфер, де вони прорахувалися.
У підсумку інтернет стане частиною повсякденного реального життя. До того ж з’являться ще й роботи, штучний інтелект.
– У вашому портфоліо величезна кількість проєктів, що злетіли. В Україні були спроби створити українську соціальну мережу, але без особливого успіху. Як на вашу думку, чому?
– Чесно кажучи, вони були сумні. Самої лише ідеї зробити щось українське недостатньо. До того ж соцмережа – це явище завжди більш інтернаціональне. Знову ж таки, ми не будуємо українську соцмережу, ми будуємо світову соцмережу зі штаб-квартирою в Україні.
Мотивація на кшталт “нам просто потрібно щось своє” не працює. Самого лише лейбла “Made in Ukraine” недостатньо.
Водночас існує наш проєкт Nimses. Напевно, в ньому є якісь помилки, на другий етап вони не надто гладко вийшли. Але на початку вони були найшвидше зростаючим проєктом у світі, створеним в Україні на українській аудиторії. Оригінальні проєкти швидко розвиваються. Зараз вони вийшли на ринок США, все пішло ще гірше, але все одно я вважаю, що цей проєкт вже потрапив до якогось залу слави, тому що зростав швидше за всіх, до нього так не зростав ніхто.
Соцмережі, що колись створювались в Україні, були сумним експериментом. Їм не вистачило масштабу ідеї
А соцмережі, що колись створювались в Україні, були сумним експериментом. Реєструватися та плакати. Це неправильно. Їм не вистачило масштабу ідеї.
Але, повторюся, всі експерименти потрібні. Я проти того, щоб говорити, що якась ніша ніколи-ніколи не злетить. Кожна ніша чекає свого часу. І, можливо, з’явиться людина, яка створить українську соцмережу, що переможе TikTok.
– Якщо коротко, чи є лайфхаки для людей, які хочуть створювати успішні інтернет-проєкти?
– Основна формула книжки “Дао інноватора”, яку я готую до друку, у трьох словах: концентрація, енергія, свобода. Концентрація означає, що у вашому проєкті має бути одна функція, але вона має бути геніальною, найкрутішою в світі. Це називається стартап однієї функції, інвестори це дуже люблять.
Енергія – це залученість аудиторії. Вона разом із вами має створювати ваш продукт. І для створення продукту вам якраз і потрібно налагодити контакти та взаємодію, тоді все вийде. Це, власне, про наших малих інвесторів і про те, що ми хочемо створювати спільноти у синергії та співробітництві.
Третє – це свобода. Вам слід знайти “фішку”, те, чим ви відрізняєтеся, та перемогти якийсь страх чи стереотип, щоб реалізуватися. Взагалі, вам треба зрозуміти, який стереотип ви перемогли, і тоді проєкт піде та завоює світ.
Якщо цей трикутник у вас склався – ви перемогли. Якщо є лише дві сторони, то це просто пряма і жодного бізнесу тут немає. Бізнес-потенціал буде нульовим.
Я керуюся цією теорією вже 15 років. Вважаю, що її можна впроваджувати майже всюди. Я створив 15 проєктів, 7 з них перемогли. Вважається, що 98% стартапів помирають. В мене 50% стартапів вижили та принесли гроші. Тому ця формула наче має працювати. Проте у вас може бути і своя формула.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах