Ще до початку війни за різними оцінками в Україні налічувалось від 3-х до 4-х мільйонів людей, які працювали у неформальному секторі.
Наприклад, за результатами проведеного Центром Разумкова опитування 63,7% респондентів відповіли, що працюють на основі трудового договору і отримують лише офіційну зарплату. Решта визнали, що отримують усю або частину зарплати неофіційно.
Дослідження Інституту економіки та прогнозування НАН України показало, що 26,5% економічно активного населення (у віці від 15 до 70 років), отримують тіньові доходи.
За даними Держстату, кількість неформально зайнятого населення у віці 15-70 років становила 3291,6 тисячі осіб. Це 20,5% від загальної чисельності працюючих українців цього віку.
Таким чином, можна констатувати, що частка неформального ринку праці — суттєва.
Ситуація обтяжується тим, що Україна слабо конкурентна за рівнем податків на працю — ми є “лідером” (серед країн з аналогічним рівнем економічного розвитку) за розмірами податків та обов’язкових внесків, які сплачуються компаніями з фонду оплати праці, а значна кількість українських громадян отримує заробітну плату в конвертах. Крім того — обтяжливий архаїчний Трудовий кодекс, з радянських часів — також ускладнює процес працевлаштування.
Під час війни всі ці проблеми ще значно погіршились. За різними оцінками додатково близько 1 мільйона українців вже втратили роботу. Зараз вони або тимчасово не працюють, або знаходять періодичну роботу без оформлення трудових відносин.
***
Суспільство зацікавлене у легалізації будь-якої корисної діяльності навіть за символічну плату, оскільки тіньовий статус породжує багато негативних ефектів для інших: корумпує контрольні органи, живить організовану злочинність, виводить з правового поля активну та прогресивну частину населення, стримує можливий розвиток бізнесу тощо.
Для добровільної легалізації мікробізнесу — йому треба запропонувати привабливу пропозицію, яка б могла водночас приносити помірні бюджетні надходження.
Досвід інших країн свідчить про те, що спеціальний спрощений режим для самозайнятих (кур’єри, водії, репетитори тощо), без реєстрації та обтяжливих звітів — призводить до детінізації, коли самозайняті, які раніше працювали без сплати будь-яких податків — масово реєструються як самозайняті та починають сплачувати податки. Це може бути патент з орієнтовною сплатою близько 500 грн/місяць, або платіж з обороту у межах 5%.
За наших умов, відповідно до світового досвіду, можна очікувати добровільної легалізації від третини до половини тих, хто працював у неформальному секторі, тобто добровільної легалізації від 1 до 2 мільйонів українців.
Крім цього — важливим є знизити навантаження на фонд оплати праці для найманих працівників — хоча б до 25% сукупно (ЄСВ+ПДФО) та осучаснити трудове законодавство.
Все це дозволить створити привабливі умови як для добровільної легалізації мікробізнесу, так і для детінізації в інших секторах.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах