Це французьке місто стало парфумерним місцем сили і змушує туристів з усього світу згинатися під вагою сумок з пелюстками
Зазвичай, говорячи про Грасс, його титулують столицею французької парфумерії. Приїхавши сюди з Ніцци або Канн, бачиш гарне прованське містечко на пагорбах, де троянди, жасмин та інші ароматні квіти на кожному кроці. У місті встановлені пам’ятники Дистиляційному кубу та середньовічному парфумеру. А ще є Граський парфумерний інститут і Граський міжнародний музей парфумерії.
У місті — кілька старовинних брендів, перетворених на туристичні атракціони: вам безплатно прочитають короткий курс місцевої парфумерії в надії, що ви купите кілька флаконів. І, звичайно ж, тут, як і раніше створюють нові парфумерні марки з метою прославити їх на весь світ. Збереглися штаб-квартири сімейних підприємств, які становили колись парфумерну славу Грасса, а нині входять до складу міжнародних корпорацій.
Здебільшого сучасний Грасс — це туристичний атракціон на парфумерну тему, створений для Лазурного узбережжя. Сьогодні правильніше називати Грасс не столицею, а колискою французької парфумерії.
Сюди у XIV-XV ст. переїхали італійські ремісники, щоб відкрити шкіряне виробництво. Технологія вичинки шкір допомогла зробити їх приємними на дотик, але після гноїння і бучення шкіри смерділо (точніше не скажеш!) все навколо.
Уже в середні століття запах шкур намагалися замаскувати: в Італії — ірисом і франжипані, в Іспанії — прянощами, цибетом і жасмином. Французькі рукавички з Грасса ароматизують багатьма імпортними матеріалами: африканським цибетом і сірою амброю, тонкінським мускусом, перською трояндою, індійським жасмином, флорентійським ірисом. Заснована в 1656 році гільдія парфумерів і друкарів відразу знайшла в Грассі особливий вплив.
Залежність від Італії і м’який клімат навели на думку вирощувати квіти самим: плантації жасмину, троянд, туберози, лаванди, мімози і померанця з’явилися тут у XVII ст., і парфумерна діяльність стала приносити більше доходів.
Сторіччям пізніше число парфумерів потроїлася. Граські підприємці заснували плантації у французьких колоніях: ваніль, герань, ветивер, іланг-іланг, флердоранж, жасмин, пачулі почали надходити до Грасса з Французької Індії, з Тунісу і Марокко, з островів Гаїті, Мадагаскар і Реюньйон.
Свого часу в Грассі були винайдені і вдосконалені технології обробки натуральної сировини — анфлераж і екстракція квіткових абсолютів розчинниками. У Грассі навчався Франсуа Коті перед тим, як заснувати свою величезну корпорацію. У Грассі працювали знамениті парфумери Ернест Бо, Едмон Рудницька, Жан-Клод Еллена зі своєю дочкою Селін.
До кінця XX ст. практично всі граські парфумерні активи стали належати міжнародним корпораціям з центрами у Швейцарії, Німеччині, США та Японії. Знамениті травневі троянди і жасмин на великих плантаціях Грасса вирощують лише там, де є підтримка найвідоміших гравців парфумерного ринку: Chanel, LVMH, JeanPatou.
Наприклад, знамениті поля Жозефа Мюля, що дають гроші на прожиття вже п’яти поколінням цієї сім’ї, приносять 35 т рожевих пелюсток на рік. І все рожеве масло з них йде тільки Chanel, тільки на духи Chanel № 5 — на туалетну воду і денні духи Chanel № 5 цієї троянди вже не вистачає. Підтримка брендів забезпечує гарантований врожай сировини, необхідного для виробництва: без граської троянди і жасмину духи втратять більшу частину свого дорогоцінного іміджу. Символи французької парфумерії стали надто дорогими.
“Кілограм абсолюту граського жасмину коштує $15 000 — жасмин з Індії, Єгипту або Марокко набагато дешевше”
Так і вийшло, що на колишніх граських парфумерних плантаціях будують вілли, готелі, казино та іншу дохідну нерухомість, яка потрібна для туристичного бізнесу.
Велика частина рожевого масла, використовуваного в парфумерії, тепер виробляється в Болгарії (70%), Ірані, Туреччині та Марокко. Після страшної зими 1973 року в Грассі вимерзли всі померанцеві дерева — і тепер весь флердоранж і неролі надходять до Грассу з Тунісу.
Збереглися плантації фіалки, які традиційно ростуть під оливковими деревами в прованському Туретте-сюр-Лу. Збереглися лаванда і тубероза, заново почали вирощувати ірис. Але ж туристам і не потрібні гектари жасминових і трояндових кущів з врожаями промислових масштабів — окупаються навіть маленькі ділянки.
У Провансі є невеликі туристичні атракціони, що дозволяють побачити, як ростуть квіти і плоди, самостійно зібрати кошик квітів, поспостерігати за процесом дистиляції, отримати в подарунок рожеву воду або жасминове варення, влаштувати пікнік на траві з місцевим вином і здоровою прованською їжею.
“Урожай троянд збирають лише три тижні — з середини травня до середини червня, в залежності від погоди. Другого врожаю не буває. Працюють два рази на добу: рано вранці і пізно ввечері. Збирач бере квітку долонею знизу, притискає великий палець до центру квітки, поворот — і пелюстки в долоні”
Пелюстки складають в сумку на поясі — за день у досвідченого збирача виходить від 10 до 20 кг. На завод пелюстки необхідно доставити протягом 12 год — у зірваних квітів скорочується вміст ефірних масел і стрімко змінюється хімічний склад, що змінює аромат. Збір троянди — це дуже приємний і пізнавальний вид відпочинку для туристів. Звичайно, якщо він не стане вашою основною роботою, з усіма труднощами некваліфікованої селянської праці.
У Франції легко придбати кущі травневої троянди та інших гібридів. Потрібно всього лише €10-15 і вільна земля. Травень і червень — свято троянд, які цвітуть всюди. У Парижі і Грассі, Тулузі та Ліоні, в різних музеях і приватних садах, на балконах в знаменитому паризькому ParcduBagatelle, в палісадниках і вітринах магазинів.
Свято троянд можна порівняти лише з тижнем жасмину FetedeJasmineв Грассі — в перший тиждень серпня влаштовують суботній парад квітів на вулицях міста на честь початку цвітіння. Жасмин цвіте до самої зими, але збір зупиняється за сигналом парфумерів — приблизно в жовтні зміст ароматної субстанції у квітках знижується настільки, що збирати їх стає недоцільно.
Жасмин сильніше пахне вночі, тому о 10 ранку роботи припиняють (в деяких країнах жасмин збирають під світлом прожектора). З двох сотень існуючих видів у Грассі вирощують особливий великоквітковий жасмин, щеплений до дикого. Цей вид був привезений маврами в Іспанію, звідки він потрапив у Грасс і поширився європейським Середземномор’ям.
“Умілий складальник видобуває на годину всього 500 г квітів — для літра абсолюту жасмину потрібно близько 660 кг. При всій популярності жасмину, на рік виробляється не більше 6 т абсолюту”
За бажанням, дізнавшись календар подій у мерії Грасса, можна потрапити також на збір врожаю туберози, ірису і флердоранжа, але з меншими шансами на особисту участь. Кореневища ірису взагалі копають, ніби картоплю.
При міжнародному музеї парфумерії є сад із рослинами, які використовуються виключно в цій сфері. Тут можна побачити 20 сортів м’яти (наприклад, з ананасовим, банановим і шоколадним відтінками), всі види троянд, лаванди й жасмину, зарості розмарину, вербени, безсмертника та інших ароматних трав і чагарників Середземномор’я. Плюс екзотика на кшталт ветівера, пачулі, герані, рожевого перцю — і кожну рослину можна помацати й понюхати.
Біля саду є магазин, де можна купити саджанці і коріння, ароматизований чай і саше, рожеву і флердоранжеву воду і, звичайно, прості, недорогі аромати, наприклад, лавандових або вербенових одеколонів по €8 за флакон.
Парфумерні традиції Грасса внесені до списку нематеріальної культурної спадщини Франції разом із мистецтвом церковних майстрів Шамбері, монетних умільців Парижа, гобеленників з Обюссон і годинникарів Безансона.
Сир, вино і хліб у Франції скрізь роблять на власний смак, тому в кожному регіоні вони мають особливий смак і аромат. Що ж стосується парфумерних традицій Грасса, їх шанують настільки, що навіть музичні концерти в місті проходять під акомпанемент ароматів, спеціально створених для творів Баха або Рахманінова.
Джерела: Nicefrance, Visitefrance, Pro-France, відкриті дані
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах