Ключові макроекономічні проблеми та питання розвитку банківської системи.
1. Незважаючи на підвищення облікової ставки НБУ (з 6% на початку березня 2021 р. до 8,5%), інфляція продовжує набирати темпи, прискорившись з 5% у грудні 2020 р. до 10,9% у жовтні 2021 р. Це може призвести до подальшого підвищення облікової ставки НБУ та зростання вартості кредитних ресурсів в економіці. Враховуючи те, що на нинішньому етапі визначальний вплив на динаміку інфляційних процесів здійснюють немонетарні чинники подальше підвищення облікової ставки НБУ може бути неефективним у подоланні інфляційного тиску, проте може уповільнити темпи відновлення національної економіки.
2. При цьому, реальний ВВП України у 3 кварталі 2021 року збільшився лише на 1,4% порівняно з попереднім кварталом (з урахуванням сезонного фактору), у річному вимірі (до відповідного кварталу минулого року) — на 2,4%. Такі темпи відновлення економічної активності в країні у 3 кварталі є суттєво нижчими від жовтневого прогнозу Національного банку (4.0% р/р) та аналогічних показників як розвинених економік, так і економік країн Центральної та Східної Європи, що розвиваються. Так, у 3 кварталі 2021 року економіка Єврозони зросла на 3,7% (р/р), Латвії — на 4,8%, Чехії — на 2,8%, Литви — на 4,8%, Польщі — на 5,1%. За 9 місяців 2021 року ВВП України зріс на 2% до відповідного періоду минулого року, що є недостатнім для компенсації падіння економічної активності у 2020 році (-4,0% за рік).
3. Валові інвестиції в основний та оборотний капітал України у І півріччі 2021 р. склали лише 1,4% ВВП, тоді як в середньому по країнах, що розвиваються, у 2010-2019 рр. цей показник становить 32,2% ВВП (в регіоні Європи – 23% ВВП). Частка кредитів банків серед джерел фінансування капітальних інвестицій залишається на рівні нижче 5%, що є історично найнижчим її значенням. Низькі капітальні інвестиції підприємств України загрожують уповільненням темпів зростання у майбутньому та ще більшим відставанням від інших країн світу за рівнем розвитку.
4. Укріплення курсу гривні до долару США, що становило близько 8% з початку року, не було обумовлене фундаментальними факторами (такими як підвищення продуктивності праці, збільшення реальних інвестицій в економіку), натомість стало результатом дії ситуативних чинників, таких як високі ціни на сировину на світових ринках, зниження обсягів закупівлі енергоносіїв або запозичення державних компаній в іноземній валюті для виконання своїх боргових зобов’язань. Надмірне укріплення курсу гривні погіршує конкурентоспроможність українських товаровиробників (окрім експортерів сировини) на міжнародних ринках та призводить до втрати ними ринків збуту, а також призводить до втрат Державного бюджету України через недоотримання доходів за податками та зборами, які контролюються митною службою.
5. Завдяки накопиченому запасу стійкості у попередні роки банківська система змогла пройти кризу COVID-19 без суттєвих ускладнень. Станом на 1 листопада 2021 року показники адекватності регулятивного та основного капіталу банків становлять 21,7% та 15,2% відповідно, що понад як удвічі перевищує мінімальний нормативний рівень (10% та 7% відповідно). Ліквідність банківської системи становить понад 230 млрд грн, що учетверо перевищує норматив обов’язкового резервування коштів банків на коррахунках.
6. Водночас на фоні суттєвого збільшення банківських депозитів кредитування економіки продовжує скорочуватись. Рівень банківського кредитування економіки України за працюючими кредитами з 2019 р. знаходиться нижче 15% ВВП, що понад як утричі нижче, ніж у країнах Східної Європи з власними національними валютами (~50% ВВП).
7. Суттєвий вплив на динаміку кредитування МСБ мали державні програми підтримки кредитування. В рамках державних програм компенсації відсотків для підтримки мікро, малого та середнього бізнесу станом на 15 листопада 2021 р. було видано понад 70 млрд грн нових кредитів, що становить понад чверть від загального приросту гривневого кредитування корпоративних суб’єктів починаючи з початку дії фіскальних програм Уряду (з травня 2020 р.); за державними гарантіями на портфельній основі — понад 6 млрд грн. З цього можна зробити висновок, що наявне розширення банківського кредитування усіх видів бізнесу переважним чином обумовлене непрямим субсидуванням з державного бюджету.
8. Разом з тим, зважаючи на високу вартість гривневих кредитних ресурсів, рівень доларизації боргів суб’єктів внутрішньої економіки (насамперед, підприємств та держави) зростає: починаючи з 2015 р. рівень доларизації боргу підприємств (внутрішні та зовнішні кредити, облігації) перевищує 70%, що є рекордним рівнем за всю історію України. Це призводить до збільшення валютних ризиків та зниження керованості грошово-кредитної системи з боку центрального банку.
9. Довгострокові кредити рефінансування НБУ (на строк до 5 років), запроваджені у березні 2020 року, не допомогли розширити кредитування економіки. Переважна частина отриманого ресурсу рефінансування (+80 млрд грн з квітня 2020 р.) була спрямована банками на купівлю банками державних цінних паперів. Зважаючи на більш високі ставки за ОВДП, вкладання надлишкової ліквідності у державні цінні папери дозволило банкам заробляти на безризикових фінансових інструментах, не збільшуючи кредитування. Це свідчить про необхідність корекції стимулів та пріоритетів роботи національної банківської системи.
10. Водночас можливості Уряду фінансувати дефіцит державного бюджету залишаються обмеженими: дефіцит загального фонду держбюджету за 9 місяців 2021 року становив 37,4 млрд. гривень, що майже учетверо менше від запланованого (141,1 млрд грн) та обумовлене невиконанням плану із державних запозичень, які за січень-вересень 2021 року становили 77,7% від запланованих на цей період. Неможливість повною мірою фінансувати державні видатки зменшує сукупний попит в економіці, який має стимулювати економічне зростання.
11. Характерно, що вартість державних запозичень для фінансування дефіциту продовжує зростати: середньозважена вартість державних запозичень в гривні (12,09%) у жовтні була найвищою з листопада 2019 року. Висока вартість державних запозичень збільшуватиме у майбутньому вартість обслуговування державного боргу.
12. Відповідно до статті 6 Закону України “Про Національний банк України” при виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності та додержанню стійких темпів економічного зростання за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності.
Все це потребує налагодження дієвої системи взаємодіі між Національним банком та Урядом та прийняття Правлінням НБУ рішень, які крім цілей цінової стабільності відповідали би цілям загальнодержавної економічної політики.
Крім того, Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань діяльності Національного банку України” (реєстр. номер законопроекту 5850 від 17.08.2021) розширюються дискреційні повноваження Правління Національного банку, послаблюється взаємодія Національного банку та Кабінету Міністрів України, та де-факто Національний банк України виводиться з-під контролю Ради Національного банку та уповноважених органів державної влади.
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Ми у соцмережах